“І сказав Мойсей Ааронові: ‘Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?’” (Вих. 32:21; див. також Вих. 32:7-24). БМ 108.1
Аарон намагався захистити себе, виправдовуючись вимогами народу… Однак ці виправдання й виверти не допомогли йому… БМ 108.2
Та обставина, що Аарон більше за всіх був благословенний і вшанований, робила його гріх ще огиднішим. Саме Аарон, “святий Господній” (Псал. 106:16), зробив ідола й оголосив свято. Призначений стати устами Мойсея, про кого Сам Бог засвідчив: “Я знаю, що він добре буде говорити” (Вих. 4:14), не зупинив ідолопоклонників у їхньому зухвалому намірі, який став викликом Небесам. Той, кого використав Бог, щоб покарати єгиптян та їхніх богів, міг спокійно слухати, як народ вихваляв литого боввана: “Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!”. Він, котрий мав честь бути з Мойсеєм на горі, спостерігав славу Господню, бачив, що в явленні тієї слави не було нічого, що могло б спонукати до створення ідола, проміняв цю славу на подобу вола. Той, кому Бог доручив керівництво народом у відсутності Мойсея, схвалив бунт. “А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його” (П. Зак. 9:20). І все ж у відповідь на щире заступництво Мойсея життя Аарона було збережене; упокорившись і розкаявшись у великому гріху, він знову заслужив ласку в Божих очах. БМ 108.3
Якби Аарон мав відвагу стати на захист справедливості, незважаючи на наслідки, він міг би не допустити відступництва. Коли б він залишався непохитним у вірності Богові та звернув увагу на небезпеку, яка виходила від Синаю, нагадавши людям про урочистий заповіт із Богом, коли вони обіцяли підкорятися Його Закону, то зло можна було б зупинити. Але готовність Аарона задовольнити бажання людей, спокій і впевненість, з якими він узявся за виконання їхніх планів, надали їм сміливості вчинити ще більший гріх, аніж той, що спав їм на думку спочатку. БМ 108.4
Серед усіх гріхів, за які нас карає Бог, найтяжчими вважаються ті, які спонукають інших чинити зло (Патріархи і пророки, c. [320, 323]). БМ 109.1