Поховані з Ним через хрещення
А охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав (Матв. 3:16, 17). ВЯЖ 168.2
Коли Ісус попросив охрестити Його, Іван відмовився, вигукнувши: “Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду” (Матв. 3:14, 15). Іван поступився проханню, вони зайшли у води Йордану, і хреститель занурив Ісуса у воду. “А охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, та сходив на Нього” (Матв. 3:15)… ВЯЖ 168.3
Але урочистість Божественної присутності охопила всіх, хто був тут. Люди мовчки стояли, пильно вдивляючись у постать Христа. Він увесь був оповитий світлом, яке постійно оточує Божий престол. Його звернене до неба обличчя осявала слава, якої вони ніколи раніше не бачили на жодному людському обличчі. З відкритих Небес пролунав голос: “Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав” (Матв. 3:17)… ВЯЖ 169.1
Слова, сказані Ісусові на ріці Йордан… стосуються всього людства. Бог промовив їх до Ісуса як нашого Представника. Незважаючи на всі наші гріхи й немочі, Він не відкинув нас як недостойних. “Він обдарував нас в улюбленому Сині” (Ефес. 1:6). Слава, яка спочивала на Христові, є запорукою Божої любові до нас… Світло, яке осяяло Спасителя з небесної висоти, зливається й на нас, коли просимо в молитві про допомогу, аби перемогти спокусу. Голос, котрий промовляв до Ісуса, звертається до кожної віруючої душі: “Це Моя улюблена дитина, яку Я вподобав”… ВЯЖ 169.2
Наш Викупитель проклав шлях, аби найбільш грішні й нужденні, найбільш пригноблені і знехтувані людьми могли прийти до Отця. В оселях, які Ісус пішов приготувати, місця вистачить усім (Христос — надія світу, c. [111-113]). ВЯЖ 169.3