Тимчасове мовчання
Тож у сі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова — Мої вони! Душа, що грішить, — вона помре (Єзек. 18:4). ВЯЖ 207.5
Якщо життя — це спадщина праведних, то смерть — доля беззаконних (Велика боротьба, c. [544]). ВЯЖ 207.6
Душа, що грішить, помре вічною смертю — смертю, яка триває вічно, після якої немає надії на воскресіння; тоді гнів Божий ущухне (Ранні твори, c. [51]). ВЯЖ 207.7
Я завжди дивувалася успіхові, з яким сатані вдалося змусити людину повірити, що слова Бога “душа, що грішить, вона помре” насправді означають, що душа, яка грішить, не помре, а вічно житиме в муках. Ангел сказав: “Життя — це життя, чи багатостраждальне воно чи щасливе. У смерті ж немає ані болю, ані радості, ні ненависті” (там же, с. [218]). ВЯЖ 207.8
Христос зазнав болісної смерті за найбільш принизливих обставин, щоб ми мали життя. Він віддав Своє дорогоцінне життя заради перемоги над смертю. Однак Ісус повстав із гробу, і сонми ангелів, які прийшли побачити Того, Хто прийняв пожертвуване життя, почули Його слова тріумфальної радості, коли Він воскрес із гробниці Йосипа та проголосив: “Я є воскресіння і життя” (Івана 11:25). ВЯЖ 208.1
На запитання: “Чи буде людина знову жити, якщо вона померла?” була дана відповідь. Зазнавши покарання за гріх, зійшовши в могилу, Христос освітив гробницю заради всіх, хто помер у вірі. Бог у людській подобі через Євангеліє дарував світові життя і безсмертя. Своєю смертю Христос придбав вічне життя для всіх віруючих у Нього. Померши, Він засудив родоначальника гріха й невірності на вічну смерть як відплату за гріх. ВЯЖ 208.2
Володар і Податель вічного життя, Христос був єдиною Особою, здатною перемогти смерть. Він — наш Спаситель. ВЯЖ 208.3
Христос — саме життя. Той, Хто пройшов через смерть, щоб знищити того, хто має владу смерті, є Джерелом будь-якої життєвої сили. Він — бальзам з Ґілеаду й великий Лікар (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [230, 231]). ВЯЖ 208.4