Святилище в старозавітні часи
Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння рогу му (Римл. 12:1). ВЯЖ 230.4
Служіння у святині поділялося на щоденне й річне. Щоденне служіння здійснювалося на жертовнику всепалення на подвір'ї скинії та у Святому, а річне — у Святому святих… ВЯЖ 230.5
Щоденне служіння складалося з ранішнього й вечірнього жертвоприношень, кадіння пахощів на золотому жертовнику та спеціальних жертв за особисті гріхи. Так само приносили жертви суботні, новомісячні та з нагоди інших свят. ВЯЖ 230.6
Щоранку і щовечора на жертовнику спалювали однорічне ягня з відповідними хлібними приношеннями, символізуючи цим щоденне посвячення народу Єгові та постійну залежність від викупної Крові Христа. Бог ясно наголосив, що кожна жертва, принесена для служіння у святині, має бути “без вади” (Вих. 12:5)… Тільки жертва “без вади” могла символізувати досконалу чистоту Того, Хто мав принести Себе в жертву як “непорочного й чистого Агнця” (1 Петра 1:19). Апостол Павло зазначив, що ці жертви були прикладом того, якими повинні бути послідовники Христа. Він каже: “Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму” (Римл. 12:1)… ВЯЖ 230.7
Години ранкового й вечірнього богослужінь вважалися священними; для всього ізраїльського народу це був особливий час, призначений для поклоніння… ВЯЖ 231.1
Цей звичай є прикладом для християн, закликаючи їх до ранішньої та вечірньої молитов. Бог не схвалює церемоній, позбавлених духу правдивого поклоніння, проте Йому надзвичайно приємно бачити тих, котрі з любові до Нього вранці й увечері схиляються перед Єговою в молитві, благаючи про прощення за вчинені гріхи, а також про необхідні їм благословення (Патріархи і пророки, c. [352-354]). ВЯЖ 231.2