Дотримання всіх настанов
Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде! (1 Кор. 11:26). ВЯЖ 355.3
Спасіння людей залежить від постійного впливу на їхні серця очищувальної Крові Ісуса Христа. Тому Вечерю Господню слід звершувати не час від часу та не один раз на рік, а частіше. Цей священний обряд слугує нагадуванням про значно величнішу подію, ніж звільнення дітей Ізраїлю з Єгипту. Звільнення Ізраїлю було прообразом великого викуплення, яке здійснив Христос, пожертвувавши власним життям заради остаточного звільнення Свого народу (Духовні дари, т. 3, c. [228]). ВЯЖ 356.1
Участь у таїнстві Вечері не є винятковим привілеєм вибраних, як того хотів би багато хто. Кожен повинен відкрито брати в ній участь, тим самим засвідчуючи: “Я приймаю Ісуса як свого особистого Спасителя. Він віддав Своє життя за мене, щоб я міг спастися від смерті” (Рев'ю енд Геральд, 31 травня 1898 р.). ВЯЖ 356.2
Служіння Вечері Господньої вказує на Другий прихід Христа. Воно завжди підтримувало надію в серцях учнів. Щоразу, коли учні Ісуса збиралися на спомин про Його смерть, вони пригадували, як Господь “узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли питиму його новим з вами в Царстві Мого Отця” (Матв. 26:27-29). У своїх скорботах вони втішалися надією на повернення Господа. Для них невимовно дорогоцінною була думка: “Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!”… ВЯЖ 356.3
Ісус установив це служіння, аби воно свідчило про виявлену до нас Божу любов. Людські душі не можуть поєднатися з Богом інакше, як тільки через Христа. Любов і єдність між братами зцементовані й увічнені любов'ю Ісуса. Лише смерть Христа змогла зробити Його любов дієвою для нас. Тільки завдяки смерті Спасителя ми можемо з радістю чекати Його Другого приходу. Жертва Ісуса — основа нашої надії (Христос — надія світу, c. [659, 660]). ВЯЖ 356.4