Гріх і перший бунтівник
Бо заплата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім (Римл. 6:23). ВЯЖ 82.3
Безмежний і всезнаючий Бог бачить кінець від початку; щодо гріха Його плани далекосяжні й широкі. Він мав намір не тільки покласти край повстанню, а й показати Всесвітові його сутність. Божий План розгортався, виявляючи як Його справедливість, так і милість, підтверджуючи Божу мудрість і праведність у ставленні до зла…. Тоді виявиться, що всі, хто відмовився від Божественних постанов, приєднаються до сатани в боротьбі проти Христа. Коли ж князь світу цього буде засуджений і всі його прибічники розділять його долю, тоді всі небожителі, свідки вироку, проголосять: “Праведні й правдиві дороги Твої, Царю народіві” (Об'явл. 15:3) (Патріархи і пророки, c. [78, 79]). ВЯЖ 82.4
Під час виконання остаточного вироку суду стане очевидним, що немає жодної причини для існування гріха. Коли Суддя Всесвіту запитає сатану: “Чому ти повстав проти Мене і забрав підданих Мого Царства?”, автор гріха не зможе навести жодного виправдання. Замовкнуть усякі вуста, і все повстале мовчатиме… Всесвіт побачить, що таке гріх та які його наслідки. Його повне знищення, яке спочатку викликало б жах у ангелів, а Богові принесло б ганьбу, тепер виправдає Його любов та утвердить Його честь в очах мешканців Всесвіту… Ніколи зло не повториться знову. Слово Боже каже: “Не постане двічі насильство” (Наума 1:9)… Досвідчене й випробуване творіння Боже ніколи більше не захитається у своїй вірності Тому, Чий характер був відкритий перед ним у своїй неосяжній любові та безмежній мудрості (Велика боротьба, c. [503, 504]). ВЯЖ 83.1
Людина, яка обирає шлях непослуху Божому Законові, вирішує свою майбутню долю; хто сіє для тіла, той пожинає відплату за гріх, справедливо визначену вічну загибель замість вічного життя. Підкорення Богові та послух Його святому Законові ведуть до незмінного результату. “Вічне життя є те, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа” (Івана 17:3) (Принципи християнського виховання, c. [376]). ВЯЖ 83.2