Неправильно вважати, що молоді люди з блискучими здібностями завжди досягають найбільшого успіху. Як часто талановиті освічені люди посідали відповідальні становища і зазнавали невдачі, їхній блиск був подібний до блиску золота, але під час випробування виявлялося, що це лише окалина і шлак. Вони зазнали невдачі в роботі через свою невірність, їм бракувало працьовитості й наполегливості, вони не докопувалися до суті справи. У них не було бажання починати свій шлях з найнижчого щабля та, виявляючи в праці терпеливість, сходинка за сходинкою підійматися до вершини. Такі люди ходили в іскрах вогню, котрий самі запалили — у яскравих спалахах власної думки, і не покладалися на мудрість, яку може дати тільки Бог. Вони зазнали невдачі не тому, що їм не поталанило, а тому, що не були розсудливими. Вони не цінували переваг, котрі давала їм освіта, тому не прогресували, як могли б прогресувати в знанні релігії й науки, їхній розум і характер не були врівноважені високими принципами праведності (Основи християнської освіти, c. [193]). ВМ 138.3