Читач може розмовляти з патріархами і пророками, одержати велике натхнення від дивовижних подій; може споглядати Христа, Царя Небес, рівного Богові, Котрий принизив Себе до людської природи, аби здійснити План викуплення, звільнити людину від кайданів сатани та відновити в ній образ Божий. Христос, Який прийняв людську природу і впродовж тридцяти років перебував на рівні людини, а потім приніс Свою душу як жертву за гріх, щоб людина не була полишена на загибель, — це тема для найглибших роздумів і найретельнішого вивчення… ВМ 191.1
Нехай ваш розум зосередиться на глибоких істинах об'явлення, і він уже ніколи не захоче витрачати свої сили на легковажні теми. Він з огидою відвернеться від літературного “сміття” і пустих розваг, які деморалізують сучасну молодь. Люди, котрі спілкуються з поетами й мудрецями Біблії та душі котрих були зворушені славними ділами героїв віри, щоразу виходитимуть із цієї багатющої ниви для роздумів зі значно чистішим серцем та більш піднесеними думками, аніж якби вони вивчали твори найбільш уславлених світських письменників, захоплюючись подвигами фараонів, іродів та кесарів цього світу. ВМ 191.2
Здібності молодих людей перебувають переважно в дрімотному стані, бо вони не роблять страх Божий початком премудрості. Господь дав Даниїлові мудрість і знання, оскільки він не бажав перебувати під впливом жодної сили, яка суперечила б його релігійним принципам. Причина, чому так мало людей володіє високим інтелектом, непохитністю та справжньою гідністю, полягає в тому, що більшість намагається здобути велич у відриві від Неба. ВМ 191.3
Сини людські не бояться, не люблять і не шанують Бога. Релігію не впроваджують у життя, а лише визнають на словах. Господь може зробити дуже мало для людини, бо вона легко піддається самозвеличенню та схильна мати високу думку про себе. Бог хоче, щоб ми розвивали свої здібності, використовували кожну можливість, аби розкривати, удосконалювати й зміцнювати наш розум. Людина народжена для більш піднесеного і шляхетного життя, аніж те, яке вона створює для себе. Наше тимчасове існування — це підготовка до життя, сумірного із життям Бога. ВМ 191.4