Я спостерігала за дітьми, яким дозволяли це робити. Перебуваючи в сім'ї чи за її межами, вони або неспокійні, або замріяні і не спроможні вести якусь розмову, хіба що на найбільш буденні теми. Шляхетніші здібності, призначені для вищих цілей, деградували до рівня тривіальних або гірших за тривіальні предметів, тому їхній власник почав задовольнятися такими темами і навряд чи спроможний досягти чогось вищого. Роздуми й розмови про духовне стали неприємними. ВМ 209.2
Пожива для розуму, у якій він знайшов насолоду, сприяє опоганенню та викликає нечисті тілесні думки. Я відчуваю щирий жаль до цих душ, коли думаю про те, як багато вони втрачають, нехтуючи можливістю пізнати Христа, у Котрому зосереджені наші надії на вічне життя. Як багато втрачається дорогоцінного часу, який вони могли б використати для пізнання Зразка істинної доброти. ВМ 209.3
Я особисто знайома з деякими людьми, котрі втратили здоровий тонус мислення внаслідок неправильного вибору літератури для читання. Вони живуть із хворобливою уявою, перебільшуючи кожну незначну неприємність. Те, на що розсудлива людина зі здоровим глуздом не зверне уваги, стає для них непосильним випробуванням, нездоланною перешкодою. Для них життя оповите постійною тінню. ВМ 209.4
Потураючи звичці читати запоєм збудливі історії, люди підривають свої розумові сили і стають не спроможними для активного мислення й дослідження. Деякі чоловіки й жінки, досягнувши похилого віку, так ніколи й не звільнилися від наслідків непомірного читання. Сформована в дитинстві звичка зростала й міцніла в міру того, як зростали й міцніли вони, їхні зусилля перемогти її, хоч і рішучі, мали лише частковий успіх. Чимало людей так ніколи й не відновило своєї вродженої сили розуму. Усі спроби стати справжніми християнами закінчуються тільки бажанням. Вони не можуть бути по-справжньому схожими на Христа, продовжуючи живити розум літературою такого ґатунку. ВМ 209.5
Не менш руйнівною є дія такого читання і на фізичний стан. Пристрасть до читання — зайвий тягар для нервової системи. У деяких випадках молодих і навіть людей зрілого віку уразив параліч, причиною якого було не що інше, як надмірне читання. Розум перебував у стані постійного збудження, у результаті такий делікатний орган, як мозок, був настільки ослаблений, що вже не міг функціонувати, наслідком чого став параліч. ВМ 210.1