Перш ніж християнин скоїть відкритий гріх, у його серці довго й непомітно для інших проходить підготовчий процес. У свідомості людини ніколи не відбувається миттєвий перехід від чистоти і святості до розбещеності, порочності й злочину. Потрібний час, аби створена за образом Божим істота деградувала до тваринного, а то й до сатанинського стану. Ми змінюємося, споглядаючи. Потураючи нечистим думкам, людина може так виховати свій розум, що гріх, який раніше викликав огиду, стане для неї приємним (Патріархи і пророки, c. [459]). ВМ 211.4