Притча про блудного сина дана молоді як повчання. Потураючи гріховним задоволенням, він розтратив свою частину спадщини, живучи розпусно. У нього немає друзів, він у чужій країні, одягається в лахміття, голодує і бажав би насититися стручками, якими годував свиней. Остання його надія — повернутися в покорі й покаянні до батьківського дому, де на нього чекає радісна зустріч, прощення та місце в батьківському серці. Багато молодих людей поводяться так, як блудний син: проводять безтурботне, сповнене задоволень, марнотратне життя, залишаючи Джерело живої води і справжньої втіхи та видовбуючи собі водозбори поламані, що води не тримають. ВМ 308.2