Християни мало говорять про дорогоцінні сторінки їхнього досвіду. Справа Божа зазнає шкоди, а Бог — безчестя внаслідок зловживання талантом мови. У серці плекаються заздрощі, лихі підозри й егоїзм, а слова виявляють внутрішнє зіпсуття. Багато з тих, хто носить ім'я Христове, потурає лихим думкам і словам. Такі люди рідко говорять про доброту, милість і любов Бога, виявлені в тому, що Він віддав Свого Сина задля спасіння світу. Господь звершив це для нас, то ж хіба ми не повинні висловлювати нашу любов і вдячність Йому? Чи не слід нам потурбуватися про те, аби зробити наші слова джерелом допомоги й підбадьорення одне для одного в нашому християнському житті? Якщо ми справді любимо Христа, то будемо прославляти Його нашими словами. Невіруючі часто починають усвідомлювати свою потребу в покаянні, коли слухають чисті слова хвали й вдячності Богові (Рев'ю енд Геральд, 25 січня 1898 р.). ВМ 320.1