Коли напосідатимуть спокуси, а це неодмінно буде, коли оточать турботи й труднощі, коли в горі й розчаруванні ви вже будете майже готові зневіритися, подивіться, о, подивіться туди, де востаннє очима віри ви бачили світло. І тоді навколишню темряву розсіє яскраве сяйво Його слави. Коли гріх змагається за владу у вашій душі і тягарем лягає на сумління, коли невір'я затьмарює розум, ідіть до Спасителя. Його благодаті достатньою для приборкання гріха. Він простить нас, даруючи радість у Богові… ВМ 76.2
Не будемо більше говорити про свою неспроможність та безсилля. Забуваючи те, що позаду, попрямуймо вперед шляхом до Неба. Не нехтуймо жодною можливістю, котра, якщо нею скористатися, зробить нас кориснішими в служінні Богові. Тоді святість, наче золоті ниті, пронизуватиме наше життя й ангели, бачачи наше посвячення, повторюватимуть обітницю: “Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину — від офірського золота”. Усе Небо радіє, коли слабкі, недосконалі люди віддають себе Ісусові, щоб жити Його життям (Рев'ю енд Геральд, 1 жовтня 1908 р.). ВМ 76.3