Люди час від часу приходять до потаємного місця Всевишнього під тінь Всемогутнього, де перебувають певний час, і в результаті здійснюють благородні вчинки. А потім їхня віра слабшає, спілкування переривається і справа життя спотворюється. Але життя Ісуса було життям постійної довіри, воно підтримувалося постійним спілкуванням, тому Його служіння для Неба й Землі не знало поразок і нерішучості. ВМ 83.4
Як Людина, Він заносив благання до Божого престолу, доки Його людська природа не наповнювалася небесним потоком, що з'єднує людське з Божественним. Отримуючи життя від Бога, Він наділяв життям людей (Виховання та освіта, c. [80, 81]). ВМ 84.1