Усі подорожні на широкому шляху зайняті власною персоною, своїм одягом і задоволеннями, котрі пропонує цей шлях. Вони поринули у веселощі, не думаючи про кінець їхньої подорожі, про неминучу загибель наприкінці шляху. З кожним днем вони наближаються до своєї загибелі, однак несамовито, дедалі швидше мчать до неї. О, якою жахливою була ця картина для мене! ВМ 91.1
Я бачила, що на одязі багатьох подорожніх на широкому шляху було написано: “Смерть для світу. Кінець усьому наблизився. Будьте і ви готові”. За своїм виглядом вони нічим не відрізнялися від навколишніх марнославних, хіба що тінню смутку, котру я зауважила на їхніх обличчях, їхні розмови були такими ж, як і веселих, безтурботних людей навколо. Але час від часу вони з великим задоволенням указували на слова на своєму одязі, закликаючи інших мати такі ж самі написи. Вони йшли широким шляхом, однак запевняли, що належать до числа тих, хто йде вузькою дорогою. Люди навколо говорили їм: “Між нами немає жодної різниці. Ми всі однакові; ми одягаємося, говоримо та чинимо однаково”… ВМ 91.2
Мені було показано пристосування до світу деяких людей, котрі сповідують дотримання суботи. О, я бачила, що це було ганьбою для їхнього віровизнання, ганьбою для справи Божої. Вони представляють своє віровизнання у фальшивому світлі. Ці люди думають, що не подібні до світу, однак у своєму одязі, розмові й учинках настільки наблизилися до нього, що втратили будь-яку відмінність. Я бачила, як вони прикрашали свої бідні смертні тіла, котрих будь-якої миті може торкнутися перст Божий, поклавши на ложе болю й муки. О, коли надходить час останньої зміни в житті, а тіло виснажують смертельний біль і страждання, тоді вони ставлять глибокодумні запитання: “Чи я приготувався до смерті? Чи готовий з'явитися судного дня перед Богом та витримати цей великий іспит?”. ВМ 91.3
Тоді запитайте їх, що вони думають про прикрашання свого тіла. Якщо ці люди мають хоч якесь поняття про те, що означає приготуватися, аби стати перед Богом, вони скажуть вам: якби можна було повернути минуле і прожити його заново, то вони б виправили своє життя, уникали примх світу з його марнотою й гордістю, прикрашали свої тіла скромним одягом і подавали приклад усьому оточенню. Вони жили б для слави Божої. ВМ 92.1
Чому ж так важко жити життям самоз+речення й покори? Тому що так звані християни не померли для світу. Таке життя легко вести після того, як ми померли. Але багато хто прагне “піру та цибулі” Єгипту. Вони бажають одягатися й жити якомога більш подібно до світу і водночас потрапити на Небо. Такі намагаються дістатися туди якимось іншим шляхом. Вони не входять тісними воротами й вузьким шляхом… ВМ 92.2
Таким людям не буде виправдання. Багато хто одягається так, як одягаються у світі, щоб мати вплив. Але тут вони припускаються сумної й фатальної помилки. Якщо люди бажають справляти добрий, спасенний вплив, то нехай живуть відповідно до свого віровизнання, виявляють віру в праведних ділах та роблять великою відмінність між християнством і світом. Я бачила, що слова, одяг і вчинки мають свідчити про Бога. Тоді святий вплив зливатиметься на всіх і люди дізнаються, що вони були з Ісусом. Невіруючі побачать, що істина, яку ми визнаємо, справляє святий вплив, а віра в Прихід Христа позначається на характері і чоловіків, і жінок. Якщо хтось бажає, щоб його вплив свідчив на користь істини, то нехай впроваджує її в життя, наслідуючи Зразок смирення. ВМ 92.3