“Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла і духа, довершуючи наше освячення в страху Божому!” (2Кор.7:1). ДПХ 150.1
Господь докоряє і виправляє народ, який називає себе виконавцями Його Закону. Він вказує на гріхи Своїх дітей, викриває їхнє беззаконня, тому що хоче звільнити їх від усякого гріха і провини, щоб таким чином вони могли “довершити освячення в страху Божому”, приготувалися померти в Господі або переселитися живими на небеса. Бог не прийме нічого, крім чистоти й святості; одна пляма чи вада, один дефект характеру може назавжди позбавити їх неба з усією його славою і скарбами. ДПХ 150.2
Більшість тих, що називають себе християнами, не уявляють, яку духовну силу могли б мати, якби працювали з таким самим посвяченням, ревністю і наполегливістю, пізнаючи божественні істини, як дбають про нікчемні та марні речі у власному житті. Чимало людей, називаючи себе християнами, задовольняються духовним станом карликів. Вони не шукають передусім “Царства Божого і правди Його” (Матв.6:33), оскільки благочестя — це таємниця для них, якої вони не можуть зрозуміти. Такі віруючі не пізнали Христа на особистому досвіді. ДПХ 150.3
Для всіх, хто щиро, палко і свідомо вирішив працювати для довершення “освячення в страху Божому”, Бог передбачив усе. Прислужливі ангели забезпечують спадкоємців спасіння силою, благодаттю і славою, які дає Христос. Немає нікого настільки бідного, зіпсованого, порочного, хто б не міг знайти в Ісусі, Котрий помер за них, силу, чистоту і праведність, якщо тільки той облишить гріх, покінчить з хибним способом життя і щиро звернеться до живого Бога. Він зніме з вас заплямований і опоганений гріхом одяг, дасть білі пишні шати святості. Він хоче, щоб ви жили, а не вмерли. У Ньому ви можете розквітнути. Ваше віття не засохне і не буде безплідним. Якщо ви перебуватимете в Ньому, то зможете живитися від Нього соком і поживою, сповняючись Його Духом, жити так, як жив Він, перемагати так, як Він перемагав, і підноситися за допомогою Божої правиці. ДПХ 150.4