“Зорі спадуть з неба, і сили небесні захитаються” (Матв.24:29). ДПХ 256.1
У 1833 р. виконалась остання з ознак, котру Спаситель обіцяв послати перед Своїм Другим приходом. Ісус сказав: “Зорі впадуть з неба”. І Йоан, автор Об'явлення, побачивши видіння, які сповіщають Божий день, говорить: “І зірки небесні попадали на землю, як смоківниця обсипає недозрілі плоди свої, коли потрясе нею сильний вітер” (Об'явл.6:13). Це пророцтво виконалось напрочуд точно під час великого падіння зірок 13 листопада 1833 р. Це було велике і чудове видовище, якого люди ніколи ще не бачили. “Цілий небосхил над Сполученими Штатами протягом кількох годин знаходився у вогняному русі. Ніколи ще з часу заселення того краю у ньому не було такого небесного явища, яке, з одного боку, дуже здивувало людей, а з другого — спричинило великий страх”. Велич і пишнота цього видовища ще свіжі у пам'яті багатьох людей. Ніколи ще дощ не падав густішими краплями, ніж падали на землю метеорити — на сході, заході, півночі та півдні. Ціле небо, здавалось, було в русі. Це видовище, як повідомлялось у журналі професора Силлімана, спостерігалось у всій Північній Америці. За цілком ясного і прозорого неба від другої години ночі аж до ранку було видно безперервну гру сліпучо блискучих сяючих тіл (Р.М.Девенс. Американський прогрес, або Великі події величного століття. Р. 28. ч. 1-5). ДПХ 256.2
Отже, звершилась остання з тих ознак, про які Ісус говорив Своїм учням: “Так і ви, коли побачите все це, знайте, що Мій прихід близько, при дверях” (Матв.24:33). Після тих ознак Йоан знову бачить, що “небо зникло, як сувій, згорнувшись”; коли земля хиталася, “гора і острів зрушилися з місць своїх, а перелякані безбожники ховалися від Сина Людського” (Об'явл.6:12-17; Велика боротьба, c. [333-334]). Однак дня і часу Свого Другого приходу Христос не відкрив, бо це — таємниця. ДПХ 256.3