“Нехай ніхто не введе вас жодним способом, бо день той не настане, поки не прийде раніш відступлення і не виявиться чоловік беззаконня, син погибелі” (2Сол.2:3). ДПХ 271.1
Коли рання Церква втратила чистоту й простоту Євангелія, прийнявши обряд язичників та їхні звичаї, її залишив Дух і Божа сила. Прагнучи до панування над совістю людей, вона почала шукати підтримки у світської влади. В наслідок цього сформувалося папство — церква, що контролювала державну владу і використала її у власних інтересах, зокрема для розправи з “єретиками”. ДПХ 271.2
У всі часи кожна церква, отримавши світську владу, намагається покарати тих, хто не приймає її вчення. Протестантські церкви, які наслідували приклад Риму, укладали угоди з політичною владою, намагаючись обмежити свободу совісті. Це ми бачимо на прикладі англіканської церкви, яка впродовж тривалого часу переслідувала тих, хто не бажав прийняти її учення. Протягом ХVІ-ХVІІ ст. тисячі церковних служителів, які не поділяли віровизнання державної церкви, змушені були залишити свої громади, а численні пастори і рядові віруючі штрафувалися, зазнавали ув'язнення, тортур і мученицької смерті. ДПХ 271.3
Відступництво церкви примусило її шукати підтримки в державній владі — таким чином, були створені умови для появи папства, тобто звіра. Павло говорить: “Поки не прийде раніш відступлення і не виявиться чоловік беззаконня, син погибелі” (2Сол.2:3). Отже, відступництво церкви приготувало дорогу для формування образу звіра. ДПХ 271.4
Сатана діятиме “з усякою силою... і оманливими чудесами” (2Сол.2:9-10). Його роботу добре видно у мороці, який поширюється у всіляких заблудженнях, єресі та омані останніх днів. Сатана поневолив не лише світ — його обман усуває з так званих церков нашого Господа Ісуса Христа. Велике відступництво стане темнішим від темряви опівночі. Для Божого народу цей час буде ніччю випробовування, стогоном і переслідуванням за істину. Але серед цієї непроглядної темряви засяє Боже світло. ДПХ 271.5