Go to full page →

5 жовтня. Божий Закон з'являється на небесах ДПХ 407

“І небеса звістять правду Його, що Бог — Він суддя” (Псал.50:6) ДПХ 407.1

“Хмари розступаються, відкриваючи ясне зоряне небо — невимовно прекрасне порівняно з похмурими, непривітними хмарами по краях горизонту. З відчинених воріт випромінюється слава небесного міста” (Велика боротьба, c. [639]). ДПХ 407.2

У храмі можна буде побачити Ковчег Заповіту, в якому лежатимуть дві кам'яні таблиці, на яких був написаний Божий Закон. Ці кам'яні таблиці будуть взяті зі сховища, в якому знаходилися, і на них усі побачать Десять Заповідей, написаних Божим перстом. Ці кам'яні скрижалі тепер лежать у Ковчезі Заповіту — чудове свідоцтво істини, яке зобов'язує виконувати вимоги Божого Закону. ДПХ 407.3

Дехто виношує блюзнірську думку, нібито має достатньо сили, аби перемінити “свята та Закон” (Дан.7:25) Єгови, але в надійних архівах на небесах, у Божому Ковчезі, лежать оригінальні Заповіді, написані на двох кам'яних таблицях. Жодна земна влада не може вилучити ці таблиці з їхнього священного потаємного місця — під престолом милості. ДПХ 407.4

Потім на небі з'являється рука, що тримає дві складені разом кам'яні Скрижалі. Пророк говорить: “І небеса звістять правду Його, що Бог — Він Суддя” (Псал.50:6). Святий Закон — праведність Божа —проголошений серед грому та вогню на горі Сінай як Закон життя, тепер постає перед людьми мірилом суду. Рука розгортає Скрижалі, і люди бачать Десять Заповідей, написаних немовби вогняним пером. Слова настільки зрозумілі й виразні, що всі можуть прочитати їх. Пробуджується людська пам'ять. Мряка забобонів і єресі, що огортала людський розум, зникає, і Десять Заповідей — стислих, всеохоплюючих і авторитетних — постають перед усіма мешканцями Землі. ДПХ 407.5

Неможливо описати жах і відчай тих, хто нехтував святими Божими вимогами... ДПХ 407.6

Вороги Божого Закону — від служителів до найпростіших людей — отримують тепер нове уявлення про правду та обов'язок. Надто пізно вони зрозуміють, що субота четвертої заповіді є печаткою живого Бога... (Велика боротьба, c. [639-640]). ДПХ 407.7