“Спасіння це полягає втому, що Бог дав нам життя вічне, і це життя в Сині Його” (1Йоан 5:11) ДПХ 423.1
Ісусове воскресіння було зразком кінцевого воскресіння усіх, хто спочив у Ньому. ДПХ 423.2
Християнин може померти, та життя Христа заховане в ньому, і під час воскресіння праведників він воскресне в оновленому тілі. ДПХ 423.3
“У Ньому життя було, і життя було світлом людям” (Йоан 1:4). Тут йдеться не про фізичне, а про нетлінне життя, яке належить лише Богові. Слово, Яке було з Богом і Котре було Богом, мало це життя. Фізичне життя — це щось таке, що отримує кожна людина. Воно тимчасове і тлінне; Життєдавець Бог відбере його знову. Це життя не підвладне людині. Життя Христове — не запозичене. Його ніхто не може позбавити життя. “Я Сам даю його” — сказав Він. У Ньому було життя оригінальне, незапозичене, не похідне від когось. Це життя не успадковується людиною. Вона може мати його тільки через Христа. ДПХ 423.4
Перебуваючи в людському тілі, Христос залежав від Всемогутнього в усьому, що стосувалося Його життя. Своєю людською природою Він покладався на божественність Небесного Отця; кожний член людської родини має тепер перевагу зробити те саме. ДПХ 423.5
Якщо ми жалкуємо, що згрішили, і приймаємо Христа своїм Життєдавцем, то стаємо з Ним одним цілим і наша воля гармонійно узгоджується з божественною волею. Ми стаємо причетними до життя Христа, тобто до вічного життя. Ми отримуємо безсмертя від Бога, приймаючи життя Христа, бо “в Ньому живе вся повнота Божества тілесно” (Кол.3:9). Це життя — таємниче поєднання, взаємодія божественного з людським. ДПХ 423.6
“Христос тілом став одним із нас, щоб ми стали з Ним єдиними у дусі. Силою цього єднання ми воскреснемо, і це станеться не лише тому, що Христос виявить Свою силу, а й тому, що через віру Його життя стало нашим життям. Той, Хто зрозумів справжню суть Христа і прийняв Його до свого серця, має життя вічне. Христос перебуває в нас через Духа, а Дух Божий, прийнятий у серце вірою, — це початок вічного життя” (Христос Надія світу, с. 342). ДПХ 423.7