“Добрий і вірний слуго! Увійди в радість господаря твого!” (Матв.25:21) ДПХ 440.1
Насолоджуючись привабливою красою землі, подумайте про прийдешній світ, в якому не буде й сліду гріха і смерті, де природа не носитиме на собі й тіні прокляття. Уявіть собі оселю спасенних і пам'ятайте, що вона буде ще прекраснішою, ніж це може намалювати найсміливіша уява. У різноманітних Божих дарах у природі ми бачимо лише найслабші відблиски Його слави. Написано: “Не бачило того око, не чуло вухо і не приходило на серце людині те, що Бог приготував тим, котрі люблять Його” (1Кор.2:9) (Дорога до Христа, c. [86-87]). ДПХ 440.2
Надійде час, коли відчиняться небесні брами для Божих дітей і з вуст Царя прекрасною музикою слави полинуть слова благословення: “Прийдіть, благословенні Отця Небесного, вспадкуйте Царство, приготовлене вам від створення світу” (Матв.25:34). Тоді відкуплені будуть ласкаво прийняті до небесної вітчизни, яку приготував їм Ісус (Дорога до Христа, c. [125-126]). ДПХ 440.3
Потім я побачила Спасителя, Котрий провадив викуплених до воріт міста. Він... повернув ворота на виблискуючих завісах і запросив народи, які дотримувалися істини, увійти. ДПХ 440.4
Всередині міста все тішило око. Спасенні всюди бачили багатство й славу. Ісус подивився на Своїх викуплених святих: їхні обличчя випромінювали славу. Уважно приглядаючись до них, Він Своїм звучним, мелодійним голосом виголосив: “Я дивлюся на подвиг Своєї душі із задоволенням. Це багатство слави належить вам, і ви будете насолоджуватися ним вічно. Ваше поневіряння скінчилося. Не буде більше смерті, ані смутку, ні плачу і ніякого болю...” ДПХ 440.5
Людська мова надто бідна, щоб змалювати славу небес. Коли переді мною постають ці сцени, я гублюся в подиві. Зачарована перевершуючою уяву величністю та вражаючою славою, я відкладаю перо і вигукую: “Яка любов! Яка дивна любов!” Найбільш витончена мова не в змозі описати славу небес і незрівнянні глибини любові Спасителя. ДПХ 440.6