Християнам доступно чимало джерел щастя, і вони можуть безпомилково визначити, які задоволення законні й добрі. Вони можуть брати участь у таких розвагах, які не розтлівають розум і душу, не викликають розчарування, не залишають після себе сумних спогадів, від яких людина втрачає почуття поваги до себе й бажання служити іншим. Якщо вони можуть запросити із собою Ісуса та зберігатимуть молитовний дух, то перебуватимуть у повній безпеці. ПДЦ 230.1
Усяка розвага, у якій ви можете взяти участь, прохаючи з вірою Божого благословення на неї, буде безпечною. Однак розвага, яка робить вас нездатними до таємної молитви, до духовних роздумів біля вівтаря молитви або участі в молитовному зібранні, справді небезпечна. ПДЦ 230.2
Ми належимо до такого класу людей, котрі вірять, що наш привілей — щоденно прославляти Бога в житті. Ми живемо в цьому світі не лише для того, щоб розважатися й шукати для себе задоволень. Ми перебуваємо тут, щоб приносити людям користь і бути благословенням для суспільства. Якщо ж ми дозволяємо низьким думкам оволодівати нами, що властиво багатьом шукачам марноти й безглуздя, то чи зможемо стати корисними для нашого роду й покоління? Як можемо стати благословенням для суспільства, у якому живемо? Ми не повинні з наївністю брати участь у таких розвагах, які зроблять нас нездатними сумлінно виконувати свої звичні обов'язки. ПДЦ 231.1
Є багато речей, які самі собою є добрими, але, спотворені сатаною, стають пасткою для необачних. ПДЦ 231.2
У розвагах, як і в інших справах, необхідно виявляти стриманість. Варто серйозно замислитися над характером таких розваг. Нехай кожна молода людина запитає себе: “Як впливатимуть ці розваги на мій фізичний, духовний і моральний стан? Чи не буду я настільки засліплений, що забуду про Бога? Чи не затьмарять такі розваги для мене Його славу?” ПДЦ 231.3
(Християнська родина, c. [512-514]). ПДЦ 231.4
Перевага й обов'язок християн полягає в тому, щоб за допомогою невинних розваг відновити свої духовні й тілесні сили для подальшого використання їх на славу Божу. Наше дозвілля не повинно проходити в беззмістовних веселощах, які межують з безглуздям. Ми можемо провести його так, щоб воно приносило користь, облагороджувало тих, з ким спілкуємося, роблячи нас та їх більш здатними успішно виконувати обов'язки, покладені на нас як християн. ПДЦ 231.5
(Християнська родина, c. [493]). ПДЦ 231.6
Час, проведений у фізичних вправах, — не змарнований час… Щоб усі органи тіла могли якнайкраще функціонувати, необхідні відповідні вправи. Коли мозок постійно працює, тоді як інші частини організму залишаються бездіяльними, втрачаються фізичні й розумові сили. Організм позбавлений здорового тонусу, мозок — сили й енергії, унаслідок чого виникає нездорове збудження. ПДЦ 231.7
Людям, зайнятим навчанням, необхідний перепочинок. Мозок не можна постійно перенапружувати, бо цей делікатний “інструмент” виснажується. Як тіло, так і розум потребують вправ. ПДЦ 232.1
(Християнська родина, c. [494, 495]). ПДЦ 232.2