Христос упокорив Себе, щоб стати на чолі людства та зіткнутися зі спокусами й випробуваннями, яких зазнає людство. Він повинен був дізнатися, що приготував для людства злий ворог, аби знати, як підтримати спокушуваних. ПДЦ 383.4
Христос — наш призначений Суддя. Отець не Суддя, як не є суддями й ангели. Нас має судити Той, Хто прийняв на Себе людську природу й жив у цьому світі досконалим життям. Тільки Він може бути нашим Суддею. Чи ви пам'ятатимете про це, брати? Чи пам'ятатимете це ви. служителі? Чи пам'ятатимете це ви, батьки й матері? Христос прийняв людську природу, щоб міг стати нашим Суддею. Ніхто з вас не призначений бути суддею інших. Усе, що ви можете робити, — дисциплінувати самих себе. В Ім'я Христа я благаю вас прислухатися до Його повеління та ніколи не сідати на місце судді. З дня на день у моєму розумі лунає вістка: “Зійдіть із суддівського місця, покірно зійдіть з нього”. ПДЦ 383.5
(Свідчення для Церкви, т. 9, c. [185, 186]). ПДЦ 384.1
Бог не розцінює всі гріхи як однакові за величиною; у Його розумінні, як і в розумінні смертної людини, є різні ступені провини. Проте яким би дріб'язковим не здавався людям той чи інший переступ, жоден гріх не є малим в очах Бога. Гріхи, які людина схильна вважати малими, можуть виявитися саме такими, які Бог сприйме як тяжкі злочини. П'яницю всі зневажають і йому кажуть, що гріх закриє перед ним Небо, тоді як гордість, егоїзм і жадібність залишаються без докору. Однак саме ці гріхи особливо образливі для Бога. Він “гордим противиться”, і Павло каже нам, що жадоба до наживи є ідолослужінням. Люди, знайомі в Слові Божому з викриттям ідолопоклонства, відразу ж зрозуміють, якою тяжкою образою є цей гріх. ПДЦ 384.2
(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [337]). ПДЦ 384.3