Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога (Луки 6:12). ДББ 197.3
Велич Неба, звершуючи Своє земне служіння, багато молився до Свого Отця. Часто Він проводив у молитві цілу ніч… Улюбленим місцем Сина Божого, де Він проводив час у молитві та роздумах, була гора Оливна. Часто, після того як натовп залишав Його для нічного відпочинку, Він не спав, хоча був стомлений денною працею… Коли змовкав міський гамір і учні розходилися по своїх домівках, щоб виспатися й відновити сили, Ісус не лягав спати. Його Божественні благання підносилися до Отця з Оливної гори; Він молився про те, щоб Його учні були збережені від злого впливу, з яким вони щодня стикаються в цьому світі, і щоб Його душа зміцнилася для виконання обов'язків наступного дня й терпеливого перенесення випробувань. Усю ніч, поки Його послідовники спали, Божественний Учитель молився. Голову Христа, схилену в молитві, зрошувала то нічна роса, то холодний іній. Він залишив Своїм послідовникам приклад для наслідування… ДББ 197.4
Він обирав нічну тишу, щоб ніхто не заважав Йому. Ісус міг зцілювати хворих і воскрешати померлих; Він був джерелом благословення й сили; Він керував бурею та вітром, і вони корилися Йому. Христос був незаплямований, непорочний і безгрішний, однак Він часто молився зі сльозами й сильним криком. Він молився за Своїх учнів і за Себе, співчуваючи нашим потребам, нашим слабостям і нашим невдачам, які так властиві людям. Він був могутнім Прохачем, і Йому були невідомі пристрасті, які охоплюють нас, грішних людей, проте Він мав ті самі фізичні немочі й був спокушений у всьому так само, як ми. Ісус переносив душевну агонію й потребував допомоги та підтримки Свого Небесного Отця. ДББ 198.1
Христос — наш Взірець. Служителі Христа піддаються лютим нападкам і спокусам з боку сатани. Те ж саме відчув на Собі й Той, Хто не знав гріха. У найпохмуріші години Він звертався до Свого Отця. Він прийшов на Землю, щоб прокласти шлях, йдучи яким ми зможемо отримувати благодать і силу для надання своєчасної допомоги, якщо будемо, наслідуючи Його приклад, постійними й ревними в молитві (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 508, 509). ДББ 198.2