Але це ваш час і влада темряви (Луки 22:53). ДББ 199.4
Коли Син Божий схилився в молитві в Гетсиманському саду, Його душевні муки були настільки великі, що на Його тілі виступили великі краплі поту, подібні до крапель крові. Саме тут Його охопив жах великої темряви. Гріхи світу були покладені на Нього. Він страждав замість людини як порушник Закону Свого Отця. Те, що відбувалося, стало для Нього найсильнішою спокусою. Божественне світло, яке виходить від Бога, померкло в Його очах, і Він перейшов у владу сил темряви. У невимовній душевній агонії Христос лежав долілиць на холодній землі. Ісус відчував на Собі гнів Свого Отця. Бог забрав чашу страждань від уст винної людини й запропонував Йому випити її, а натомість дати людині чашу благословення. Гнів, який повинен був обрушитися на людину, тепер упав на Христа. Саме тут, у Гетсиманському саду, таємнича чаша тремтіла в Його руці. ДББ 199.5
Ісус зі Своїми учнями часто відвідував Гетсиманію для роздумів і молитви… Ніколи раніше Спаситель не приходив у це місце з такою глибокою скорботою на серці. Сина Божого лякало не тілесне страждання… Гріхи світу, що гине, обтяжували Його й завдавали Йому безмірного страждання. Розуміння того, що Отець гнівається через гріх, роздирали Його душу; ось чому великі краплі крові виступали на Його чолі… ДББ 200.1
Ми можемо мати лише слабке уявлення про невимовні муки дорогого Божого Сина в Гетсиманії, коли Він усвідомив розлуку з Отцем через те, що поніс на Собі гріх людства. Христос став гріхом за грішний рід. Відчуття того, що любов Отця відступила від Нього, викликало з глибини Його стражденної душі скорботні слова: “Смертельним смутком охоплена душа Моя” (Матв. 26:38)… ДББ 200.2
Здавалося, що Син Божий ось-ось знепритомніє і, можливо, помре. Отець послав вісника від Свого престолу, щоб зміцнити Божественного Страждальця й дати Йому сили йти цією закривавленою стежкою. Якби тільки смертні бачили, з яким німим подивом, сумом і невимовним горем воїнство ангелів спостерігало, як Отець забрав від Свого улюбленого Сина, Того, Хто в лоні Отця, промені Свого світла, любові і слави, вони б краще зрозуміли, наскільки образливий гріх у Його очах (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 203-207). ДББ 200.3