Він же був зранений за наші гріхи, був катований за наші провини. Завдяки перенесеному Ним стражданню, нам подаровано мир, — Його ранами ми оздоровлені (Ісаї 53:5). ДББ 202.1
Деякі люди мають дуже обмежені уявлення про викуплення. Вони вважають, що Христос перетерпів лише невелику частину покарання за порушення Закону Божого. Вони вважають, що хоч улюблений Син Божий відчував на Собі гнів Свого Отця, Він все ж протягом усіх Своїх болісних страждань мав свідчення, що Отець любить і приймає Його, що за воротами гробниці перед Ним відкривалася славна надія, і Він мав ясні докази того, що в майбутньому на Нього чекає слава. Це найбільша помилка. Найсильніші страждання завдавало Христу розуміння того, що Отець гнівається. Ось чому Він мав такі сильні душевні муки, про які людина може мати лише слабке й неповне уявлення. ДББ 202.2
У багатьох людей історія про поблажливість, приниження й жертву нашого Божественного Господа пробуджує не глибший інтерес… ніж історія смерті мучеників Христових. Адже багато хто помирав від повільних тортур, інших також стратили через розп'яття. Чим же смерть дорогого Сина Божого відрізняється від смерті цих мучеників?.. Якби страждання Христа обмежувалися тільки фізичним болем, тоді Його смерть була б не більш болісною, ніж смерть інших мучеників. Однак фізичний біль становив лише малу частину страждань дорогого Божого Сина. На Нього були покладені гріхи всього світу, і крім того, Він відчував гнів Свого Отця, бо брав на Себе відплату за Його порушений Закон. Саме це розбило Його Божественну душу… Розділення, яке спричиняє гріх між Богом і людиною, було повністю усвідомлене і відчутне безневинним голгофським Страждальцем. Сили темряви гнобили Його. Жоден промінь світла не освітлював Його майбутнього… Саме в цю страшну й похмуру годину, коли Отець приховав від Нього Своє обличчя, коли легіони злих ангелів оточили Його, коли гріхи всього світу були покладені на Нього, з Його уст зірвалися слова: “Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?” (Матв. 27:46)… ДББ 202.3
У порівнянні з вічним життям усі інші людські досягнення і звершення здаються такими несуттєвими! (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 213-215). ДББ 203.1