Чиста любов розширить душу для більш піднесених звершень, для кращого розуміння Божественних істин, щоб вона не була задоволена нічим, окрім повноти досконалості. Більшість людей, котрі називають себе християнами, не уяв-ляють собі, яку духовну силу вони могли б мати, якби були такими ж честолюбними, ревними й наполегливими в придбанні знання Божественних істин, якими вони є в отриманні незначних, тлінних речей у цьому житті. Величезна кількість так званих християн задовольняється тим, щоб бути духовними карликами. У них немає бажання ставити собі за мету шукати насамперед Царства Божого і Його праведності, тому благочестя для них — прихована таємниця, яку вони не можуть зрозуміти. Вони не знають Христа особисто. CChUk 270.2
Якби ці чоловіки й жінки, котрі задовольняються своїм безвладним неповноцінним духовним життям, були несподівано перенесені на Небо й на хвилину стали очевидцями піднесеної святої досконалості, яка постійно там перебуває, де кожна душа сповнена любові, кожне лице випромінює радість, де чарівна музика мелодійними потоками підноситься на честь Бога й Агнця та нескінченні потоки світла спливають на святих від обличчя Того, Хто сидить на престолі, і від Агнця; якби вони зрозуміли, що існує ще вища й більша радість, бо чим більше Божої радості вони отримують, тим більше здатні піднестися до висот вічної радості, продовжуючи в такий спосіб отримувати нові й більші блага з невичерпних джерел слави та невимовного блаженства, то чи могли б такі люди, запитую я, з’єднатися з небесним сонмом, брати участь у їхньому співі й витримати чисту, піднесену, захопливу славу, котра походить від Бога й Агнця? О ні! Їхній випробувальний термін був продовжений на багато років, щоб вони навчилися небесної мови та змогли стати «учасниками Божественної природи, уникнувши мораль-ного розтління, що у світі” (2 Петра 1:4). Однак вони мали свої егоїстичні справи, у які вкладали сили свого розуму й енергію свого єства. Ці люди не могли собі дозволити беззастережно служити Богові та зробити це справою свого життя. Світські справи мали бути на першому місці й забирали найкращі їхні сили, а про Бога вони думали мимохідь. Чи зазнають такі люди переміни після остаточного рішення: «Нечестивий хай ще опоганюється... святий хай ще освячується”? Такий час надходить. CChUk 270.3
Люди, які привчили свій розум знаходити насолоду в духовних вправах, — це ті, котрі можуть бути переселені на Небо та котрих не приголомшать чистота й незрівнянна слава Небес. Ти можеш бути добре обізнаним у мистецтві, ознайомленим з науками, можеш володіти великими досяг-неннями в галузі музики чи літератури, твоїми манерами можуть захоплюватися товариші, але як усе це повязано з приготуванням до Неба? Яким чином це може приготувати тебе до того, щоб стати перед Божим судом? (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 266, 267). CChUk 271.1