Особлива система приношення десятини була заснована на принципі, такому ж вічному, як і Закон Божий. Ця система десятин була благословенням для євреїв, інакше Бог не дав би її їм. Таким самим благословенням вона стане і для тих, хто дотримуватиметься її до кінця часу. CChUk 413.1
Церкви, найбільш постійні й щедрі в підтримці Божої справи, — найбільш успішні в духовному плані. Справжня щедрість Христового послідовника показує, що власні інтереси він ототожнює з інтересами свого Господа. CChUk 413.2
Якби люди, які володіють коштами, розуміли, що вони мають звітувати перед Богом за кожен витрачений долар, їхні уявні потреби стали б значно меншими. Якби совість була живою, вона б свідчила про нескінченні витрати для задоволення апетиту, гордості, марнославства, любові до розваг та скаржилася б на легковажне витрачення Господніх грошей, які слід було б присвятити Його справі. Ті, хто марнує добро свого Господа, незабаром повинні будуть відзвітуватися Йому за свої діла. CChUk 413.3
Якби так звані християни менше витрачали своє багатство на прикрашання тіла і власних будинків та споживали менше вишуканих і шкідливих для здоров’я продуктів, що з’являються на їхніх столах, вони могли б класти значно більші суми до Божої скарбниці. Так вони наслідували б свого Викупителя, Котрий залишив Небеса, Свої багатства, славу і задля нас збіднів, щоб ми могли мати вічні багатства. CChUk 414.1
Однак багато людей, починаючи збирати земні багатства, намагаються розрахувати кількість часу, необхідного для от-римання певної суми. Турбуючись про накопичення багатства для себе, вони не думають про те, щоб багатіти для Бога. Їхня благодійність відстає від накопичення. У міру зростання пристрасті до багатств у цих людей виникає прив’язаність до свого скарбу. Зростання власності зміцнює палке бажання мати більше, доки в декого з них не з’являється думка про те, що віддавати Господу десяту частину — це суворий і неспра-ведливий тягар. CChUk 414.2
Божественне натхнення свідчить: «Як багатство росте, - не прикладайте свого серця до нього!» (Псал. 62:11). Чимало людей стверджує: «Якби я був таким самим заможним, як цей чоловік, то збільшував би свої дари до Божої скарбниці. Я використовував би своє багатство тільки для поступу Божої справи”. Господь випробовує декого з них, даючи їм багатство, але разом з багатством приходила сильніша спокуса. А їхня щедрість ставала значно меншою, ніж за днів їхньої бідності. Нестримне бажання більших багатств поглинуло їхні розум та серця, і вони впадали в ідолопоклонство. (Свідчення для Церкви. Т. 3. С. 401-405). CChUk 414.3