Кожна жінка, перш ніж вийти заміж, повинна подумати, чи достойною людиною є той, з ким вона бажає поєднати свою долю; яке його минуле; чи чисте його життя; чи його кохання благородне й високе, чи це лише чуттєве захоплення. Чи володіє він такими рисами характеру, які зроблять її щасливою? Чи зможе вона знайти в його любові справжній мир і радість? Чи буде їй дозволено зберегти власну індивідуальність, чи, навпаки, вона буде змушена підкорити свої думки, погляди й сумління чоловікові?. Чи зможе вона шанувати вимоги Спасителя понад усе інше? Чи зможе зберегти в чистоті й святості тіло, душу, думки й наміри? Ці питання мають істотне значення для благополуччя кожної жінки, котра виходить заміж. CChUk 163.4
Якщо жінка бажає спокійного, щасливого заміжжя та хоче уникнути нещастя й горя в майбутньому, то перш ніж виявити свої почуття, вона має з’ ясувати, чи має її коханий матір; який у неї характер; чи усвідомлює він свої обов’ язки щодо матері, чи зважає на її побажання та чи піклується про її щастя. Якщо він не поважає і не шанує матері, то чи виявлятиме пошану і любов, доброту й увагу до своєї дружини? Коли новизна шлюбних стосунків зникне, чи продовжуватиме він кохати її, чи буде терпляче ставитися до її помилок, а може, виявлятиме дух критики, деспотизму, нав’язуючи свою волю? Справжня любов закриє очі на багато помилок, вона не помітить їх. CChUk 164.1
Нехай молода жінка погоджується мати за друга життя лише того, хто володіє чистими, мужніми рисами характеру, є старанним, наполегливим і чесним, любить Бога та боїться Його. CChUk 164.2
Стережіться нешанобливих. Тримайтеся осторонь тих, хто полюбляє неробство та глузує зі святих речей. Не товаришуйте з тим, хто промовляє богозневажливі слова та прикладається до чарки. Не приймайте пропозиції людини, яка не усвідомлює своєї відповідальності перед Богом. Чиста істина, що освячує душу, дасть мужність звільнитися від найприємнішого знайомства з людиною, котра, як вам відомо, не любить і не боїться Бога та не має жодного поняття про принципи істинної праведності. Ми можемо змиритися з вадами й необізнаністю друга, але не з його пороками. CChUk 164.3