Xристиянський світ загалом байдужий до вчення Слова Божого щодо шлюбу християн з невіруючими, і це викликає подив та занепокоєння. Чимало людей, котрі кажуть, що люблять і бояться Бога, воліють краще діяти на власний розсуд, аніж прийняти поради Безмежної Мудрості. У питаннях, які мають життєво важливе значення для щастя й добра обох сторін у цьому світі й у вічності, розум, розважливість і страх Божий відкидають убік; у досягненні своїх бажань люди керуються сліпою пристрастю й упертістю. CChUk 172.1
Чоловіки й жінки, виявляючи в інших випадках здоровий глузд і розважливість, відмовляються прислухатися до порад; вони глухі до вмовлянь та благань друзів, родичів і служителів Божих. Слова перестороги вони розцінюють як набридливе втручання в особисті справи, а вірного друга, котрий намагається напоумити їх, сприймають як ворога. Усе відбувається так, як до вподоби сатані. Він полонить душу, заворожує й засліплює її. Розум втрачає контроль над людиною, поступаючись похоті; низькі пристрасті опановують жертву, і надто пізно вона починає усвідомлювати, що поневолена й нещасна. Ця картина — не плід уяви, вона заснована на реальних фактах. Бог не схвалює зв’ язків, чітко заборонених Ним. CChUk 172.2
Господь заборонив стародавнім ізраїльтянам поєднуватися через шлюб з навколишніми народами-ідолопоклонниками: «Не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого”. Господь пояснює причину такої заборони. Безмежна Мудрість, передбачаючи наслідки таких зв’ язків, проголошує: «Бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, — і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить». «Бо ти святий народ для Господа, Бога свого, — тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі... » У Новому Завіті також містяться подібні заборони щодо шлюбів християн з невіруючими. Апостол Павло в Першому посланні до коринтян писав: «Жінка зв’ язана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна вийти заміж, за кого хоче, тільки щоб у Господі». У другому посланні він підкреслив: «Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Що може бути спільного в праведності з беззаконням? Що спільного у світла і темряви? Яка згода Христа з Веліяром? Яка частка вірного з невірним? Або яка згода між Божим храмом та ідолами? Адже ми - храм Живого Бога, як сказав Бог: Оселюся в них і ходитиму, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом! Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — каже Господь, — і до нечистого не доторкайтеся, і Я прийму вас, і буду вам Отцем, а ви будете для Мене синами й дочками, — каже Господь Вседержитель! ” CChUk 173.1
Божому народові не слід ступати на заборонену територію. Господь не дозволяє шлюби віруючих із невіруючими. Проте часто ненавернене серце прислухається до власних бажань, і шлюби укладаються без Божого схвалення. Саме тому багато чоловіків та жінок у цьому світі живуть без надії й без Бога. Їхні благородні прагнення помирають; вони зв’ язані ніби ланцюгом обставин, котрі тримають їх у сатанинських тенетах. Якщо ви керуєтеся у своїх діях пристрастю й чуттєвими захопленнями, то пожнете в житті гіркий урожай і через власні вчинки можете втратити свої душі. CChUk 173.2
Визнаючи істину на словах, але одружуючись із невірую-чими, люди насправді зневажають волю Бога; вони втрачають Його благословення і згодом гірко каються. Невіруюча людина може бути високоморальною, проте факт, що він чи вона не відгукнулися на Божий заклик та знехтували дорогоцінним спасінням, — вагома причина не створювати такого зв’ язку. Невіруючий за своїм характером може бути схожий на юнака, до якого Ісус звернувся з такими словами: «Одного тобі бракує...”, — і саме це було йому необхідне. CChUk 174.1