В останні дні
Наприкінці притчі про багача і Лазаря змальовані заключні сцени земної історії. Багач вважав себе сином Авраама, проте був розділений з ним нездоланною безоднею — невірно сформованим характером. Авраам служив Богові, слухаючись Його слів у вірі й покорі. Але багач не думав ані про Бога, ані про потреби страждаючого людства. Велика безодня, що лежить між ним та Авраамом, — це безодня непослуху. Багато хто і сьогодні прямують тією самою дорогою. Будучи членами Церкви, вони залишаються ненаверненими. Вони можуть брати участь у церковному служінні, можуть співати псалом: “Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя” (Псал.41:1); однак вони свідкують неправдиво. У Божих очах вони не більш праведні, ніж найгірший грішник. Душа, що прагне збудливих світських задоволень, та сповнений марнославства розум не можуть служити Богові. Подібно до багача із притчі, така людина не здатна воювати з тілесними пристрастями. Вона бажає потурати апетитові. Вона обирає атмосферу гріха. Смерть несподівано забирає її, і вона йде в могилу з характером, сформованим упродовж життя у співдружності зі слугами сатани. А в могилі вже нема можливості вибору між добром і злом, бо зі смертю людини її задуми гинуть (Псал.145:4; Екл.9:5—6).НУХ 185.2
Коли Божий голос пробудить мертвих, ця людина підійметься з могили з тими самими пристрастями й апетитом, з такими ж симпатіями та антипатіями, які плекала за життя. Бог не вчинить жодного чуда, аби відтворити людину, котра не бажала цього, коли їй були надані всі можливості та забезпечені всі засоби. Упродовж свого життя вона не знаходила радості в Господі, не відчувала задоволення у служінні Йому. Її характер не відповідає Божій подобі, і вона не зможе бути щасливою в новій сім'ї.НУХ 185.3
Сьогодні в нашому світі є категорія людей, які мають лише власну праведність. Вони не черевоугодники, не пияки, не перелюбники; натомість бажають жити для себе, а не для Бога. В думках таких людей немає Бога, тому вони зараховані до невіруючих. Якби для них було можливим увійти в Боже місто, вони не мали б жодного права на дерево життя, бо коли їм були відкриті Божі заповіді з усіма обов'язками, вони сказали: “Ні”. Такі люди не служили Богові тут, тому не служили б Йому і там. Вони не змогли б жити в Його присутності, тому вважали б будь-яке інше місце кращим за Небо.НУХ 186.1
Навчитися від Христа означає прийняти Його благодать, тобто Його характер. Але хто не цінує та не використовує дорогоцінних можливостей і святого впливу Небес, дарованих їм на землі, непридатні для святого служіння на Небесах. Їхні характери не сформовані за Божественною подобою. Своєю власною недбалістю вони створили нездоланну прірву. Між ними та праведниками лежить велика безодня.НУХ 186.2