Розділ 8. Схований скарб
Матв.13:44
“Царство небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, й купує те поле”. НУХ 62.1
У давнину люди зазвичай ховали свої скарби в землі, оскільки часто траплялися крадіжки та пограбування. Крім того, щоразу при зміні влади заможні люди підлягали сплаті великої данини. До того ж, країні постійно загрожувала небезпека вторгнення загарбницьких армій. Внаслідок цього багаті намагалися зберегти свої цінності, закопавши їх у землю, яка вважалася найбезпечнішим сховищем. Однак часто таємне місце забувалося: смерть могла обірвати життя власника, ув'язнення чи полон могли розлучити його зі скарбом, і тоді багатство, що зберігалося такими зусиллями, залишалося для якогось улюбленця долі. За днів Христа не було дивиною знайти в занедбаній землі старовинні монети і прикраси із золота та срібла.НУХ 62.2
Один землероб орендував землю, і коли воли орали поле, плуг витягнув схований скарб. Розкривши цей скарб, він зрозумів, що може стати власником неабиякого багатства. Заховавши золото в тому самому місці, він повертається додому і продає все, що має, аби придбати поле, де закопаний скарб. Його сім'я й сусіди вважають, що він поводиться як божевільний. Дивлячись на поле, вони не бачать жодної цінності в цій занедбаній землі. Але ця людина знає, що робить, і коли одержує право власності на поле, досліджує кожний його клаптик, аби знайти увесь придбаний скарб. Ця притча ілюструє цінність небесного скарбу і ті зусилля, котрих необхідно докласти для його придбання. Людина, котра знайшла скарб у полі, була готова розлучитися з усім своїм майном, невтомно працювати, аби тільки придбати сховані багатства. Так і той, хто знайшов небесний скарб, не вважатиме жодну працю надто великою, жодну жертву надто дорогоцінною, аби осягнути скарби Істини.НУХ 62.3
У цій притчі поле із захованим скарбом зображає Святе Писання. А Євангеліє — це сам скарб. Сама земля не настільки переплетена золотоносними жилами і сповнена дорогоцінностями, як Слово Боже.НУХ 63.1