Розділ 20. Надбання, що стало втратою

Луки 12:13—21

Одного разу, коли Христос навчав, як і завжди, навколо Нього, крім Його учнів, зібралися ще й інші люди. Він говорив учням про події, учасниками яких вони незабаром мали стати. Вони повинні були проголошувати іншим народам доручені їм Христом істини, що неминуче призведе до конфлікту з правителями цього світу. За Його ім'я їх віддаватимуть до судів та поведуть до володарів і царів. Він запевнив їх у мудрості, якій ніхто не зможе протистояти. Його слова, здатні пробуджувати серця тисяч людей і бентежити лукавих ворогів, свідчили про силу пробуваючого в Ньому Духа, Котрого Він обіцяв дати Своїм послідовникам.НУХ 171.1

Однак багато хто зі слухачів бажали одержати небесну благодать лише для задоволення власних егоїстичних прагнень. Вони визнавали чудодійну силу Христа, коли Він викладав Істину в такому ясному світлі. Вони чули Його обітницю дати Своїм послідовникам мудрість, аби говорити перед правителями та суддями. А чи не можна запозичити в Нього цієї сили для своїх світських інтересів?НУХ 171.2

“Озвався до Нього хтось із натовпу: Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною!” Через Мойсея Бог дав вказівки стосовно передачі власності. Старший син одержував подвійну частку батьківського майна (П.Зак.21:17), частки ж молодших братів були рівними. Цей спадкоємець вважає себе ошуканим своїм братом при поділі спадщини. Йому не вдалося власними силами одержати те, що вважав своїм по праву, однак якщо за нього заступиться Христос, можна бути певним: справу буде виграно. Він чув хвилюючі заклики Христа, а також Його серйозне засудження книжників та фарисеїв. Якщо такі рішучі слова будуть сказані його братові, той не наважиться відмовити ображеній людині в її частці спадщини.НУХ 171.3

Слухаючи урочисті повчання Христа учням, цей чоловік виявив свої егоїстичні нахили. Він високо оцінив лише ту здатність Господа, котра могла сприяти успіхові його земних, дочасних справ, натомість духовні істини не торкнулися його розуму й серця. Здобуття спадщини — ось що поглинуло його думки. Ісус, Цар слави, Котрий, бувши багатим, заради нас збіднів, відкривав для нього скарби Божественної любові. Святий Дух благав його стати спадкоємцем “нетлінної, непорочної і нев'янучої спадщини” (1Петр.1:4). Він бачив докази сили Христа. Він мав нагоду говорити з великим Учителем, аби висловити найпотаємніші бажання свого серця. Однак, подібно до людини з вилами для гною в алегорії Буньяна, його погляд був прикутий до земного. Він не бачив вінця над своєю головою. Подібно до Симона — чаклуна, він цінував Божий дар лише як засіб для збагачення.НУХ 172.1

Місія Спасителя на Землі швидко наближалася до- завершення. Залишалося лише кілька місяців для здійснення мети Його приходу — встановлення Царства благодаті. Однак людська захланність наважилася відволікти Його від цієї справи, аби вирішити суперечку про шматок землі. Та Ісус не міг відвертати увагу від Своєї місії. У відповідь Він сказав: “Чоловіче, хто Мене поставив суддею або розподілювачем над вами?”НУХ 172.2

Ісус міг би вказати цій людині правильній підхід до такого питання. Він знав його справедливе розв'язання, але брати посварилися, бо обидва були жадібні. Фактично Христос сказав: Моя робота не полягає у вирішуванні суперечок такого роду. Я прийшов задля іншої мети — проповідувати Євангеліє і пробуджувати в людях усвідомлення вічних реалій.НУХ 172.3

Ставлення Христа до цього випадку є уроком для всіх, хто служить в Його ім'я. Посилаючи дванадцятьох учнів, Він сказав: “Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали — даром давайте” (Матв.10:7—8). Вони не повинні були займатися дочасними справами людей. Їхнім завданням було переконувати людей примиритися з Богом. У цій роботі вони реалізували свою здатність нести благословення людству. Христос — єдиний зціляючий бальзам від людських гріхів і страждань. Лише Євангеліє Його благодаті може оздоровити пороки, які стали прокляттям для суспільства. В основі несправедливості багатих щодо бідних та ненависті бідних до багатих лежить егоїзм, і це можливо викорінити лише підкорившись Христу. Він єдиний може дати людині замість егоїстичного серця гріха нове серце любові. Нехай же слуги Христа проповідують Євангеліє в силі Духа, посланого з Небес, і працюючи, як Він, для добра людей. Тоді у благословенні та піднесенні людства виявляться такі результати, яких неможливо досягти людськими силами.НУХ 173.1

Наш Господь влучив у самий корінь проблеми, яка непокоїла цього прохача, та всіх подібних суперечок, коли сказав: “Глядіть і стережіться всякої зажерливості, бо не від надміру багатства залежить життя людини!”НУХ 173.2

“Він розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка рясно вродила нива. І думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю? І сказав: Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро, і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися… А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе; а те, що ти приготував, кому воно буде? Так буває із тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога”.НУХ 173.3

У притчі про нерозумного багача Христос показав безумство тих, хто цілковито зосереджується на світському. Цей чоловік одержав усе від Бога. Сонцю було дозволено світити над його нивою, бо його проміння сяє для праведних і неправедних. Небесні дощі також посилаються на злих і добрих. Завдяки Господній силі рослини зростали й цвіли, і поля рясно зародили. Багач навіть розгубився, не знаючи, що робити з таким урожаєм. Його клуні були переповнені, і він не мав де подіти решти врожаю. Цей чоловік не думав про Бога, від Котрого прийшли всі ці блага. Він не зрозумів, що Бог зробив його управителем Свого добра, аби він міг допомагати нужденним. Він мав благословенну нагоду бути Божим служителем у справі доброчинності, однак дбав лише про власний добробут.НУХ 173.4

Цьому багатому господареві була дана можливість подумати про становище бідних, сиріт, вдів, страждальців, засмучених; поруч знаходилося так багато потребуючих, із ким можна було б поділитися своїм добром. Він легко міг би віддати частину свого достатку, і багато осель були б урятовані від нужди, багато голодних були б нагодовані, і нагих — одягнені, багато сердець стали б щасливими, численні молитви про хліб та одяг були б задовільнені і пісня хвали піднеслася б до Небес. Господь почув молитви нужденних і у Своїй доброті все приготував для бідних (Псал.67:11). Рясні благословення, даровані багатому господареві, мали послужити потребам багатьох. Але він зачинив своє серце перед зойками нуждених і сказав до своїх слуг: “Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро, і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися…”НУХ 174.1

Життєва мета цієї людини була не вищою, ніж у тварин, що гинуть. Вона жила так, ніби не існує ані Бога, ані Неба, ані майбутнього життя; ніби все, чим володіла, було її власним і вона нічого не була винна ні Богові, ні людям. Псалмист змалював таку людину, коли написав: “Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!” (Псал.13:1).НУХ 174.2

Цей багач жив і планував лише для себе. Він бачить, що його майбутнє цілком забезпечене і тепер йому нічого не залишається, як тільки зберігати своє добро і насолоджуватися плодами власної праці. Він гадає, що володіє значними перевагами в порівнянні з іншими людьми, і вважає заслугою своє мудре господарювання. Співгорожани ставляться до нього з пошаною як до розсудливої людини, громадянина, що досяг великих успіхів. Бо “славлять тебе, як для себе ти чиниш добро” (Псал.48:19).НУХ 174.3

Але “мудрість цього світу є безумством у Бога” (1Кор.3:19). У той час як багач дивиться у своє безжурне майбутнє, сповнене задоволень, Господь складає зовсім інші плани. До цього нерозумного управителя посилається вістка: “Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе”. Цієї вимоги гроші не можуть задовольнити. Багатством, яке він зібрав, не можна купити відстрочку. В один момент те, над чим він працював упродовж усього життя задля забезпечення майбутнього, стає безвартісним для нього. “А те, що ти приготував, кому воно буде?” Його широкі поля та переповнені зерносховища вже не належатимуть йому. “Громадить вона, — та не знає, хто звозити буде оте!” (Псал.38:7).НУХ 175.1

Багач не придбав того єдиного, що дійсно мало б тепер цінність для нього. Живучи для себе, він відкинув Божественну любов, яка могла б виявлятися в його милосерді до ближніх. Тим самим він відкинув життя. Ця людина обрала не духовне, а земне, тому вона мала померти, як і все земне. “Людина в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине” (Псал.48:21).НУХ 175.2

“Так буває із тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога”. Ця картина дійсна для всіх часів. Ви можете складати плани щодо власного добробуту, накопичувати скарби, будувати великі й високі палаци, як це робили будівничі стародавнього Вавилону, проте ви не можете збудувати достатньо високої стіни або достатньо міцних воріт, аби не допустити вісників вироку. Цар Валтасар “справив велике прийняття”, і “пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних”. Але рука Невидимого написана на стіні слова вироку, і кроки ворожої армії почулися біля воріт палацу. “Тієї ж ночі був забитий Валтасар, цар халдейський”, і чужий монарх сів на його престолі (Дан.5:30).НУХ 175.3

Жити для себе означає загинути. Жадібність, бажання благополуччя тільки для себе відтинають душу від життя. Нагромаджувати, тягнути все до себе — це дух сатани. Дух же Христа — віддавати, жертвувати собою заради добра інших. “А свідчення це, що Бог дав нам вічне життя, і це життя — в Його Сині. Хто має Сина, той має життя, хто не має Божого Сина, той не має життя” (1Івана 5:11—12).НУХ 176.1

Ось чому Він говорить: “Глядіть і стережіться всякої зажерливості, бо не від надміру багатства залежить життя людини!”НУХ 176.2