“Хто хоче судитись з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхню одежу. І хто буде змушувати тебе йти з ним милю, іди з ним дві” (Матв.5:40-41)

Ісус просив Своїх учнів не противитися наказам начальства, а робити навіть більше, ніж від них вимагають. Наскільки це можливо, необхідно було виконувати свої обов'язки навіть ретельніше, ніж цього потребував закон країни. Закон, даний через Мойсея, вимагав великого піклування про бідних. Коли бідна людина віддавала одяг як заставу за свій борг, то позикодавець не мав права увійти до його дому і забрати цей одяг, але мусив стояти на вулиці і чекати, поки застава буде йому принесена, і за будь-яких обставин він повинен був повернути її перед настанням ночі (П.Зак.24:10-13). За часів Христа ці правила милосердя рідко виконувалися, але Ісус навчав Своїх учнів підкорятися вироку суду, навіть якщо суд вимагав більше, ніж закон Мойсея. Якщо треба віддати навіть частину одягу, слід підкоритись. Більше того, вони повинні задовольнити вимоги позикодавця і в тому разі, коли він вимагає більше, аніж має право згідно із судовим вироком. “А хто хоче судитись з тобою, — сказав Він, — і взяти в тебе сорочку, — віддай йому верхню одежу”. І якщо урядовий кур'єр вимагає відбути подорожню повинність і пройти одну милю, пройди з ним дві.НПЩЖ 57.1

Ісус продовжує: “Дай тому, хто в тебе просить, а від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся”. Теж саме було сказано через Мойсея: “Не будеш твердий серцем, ані не буде скудною рука твоя супроти вбогого брата; ні — ти радо даси з своєї руки й охоче позичиш йому, скільки в біді, в яку він упав, йому потрібно” (П.Зак.15:7-8). Цей біблійний текст пояснює нам слова Спасителя. Христос зовсім не вчить нас давати без розбору кожному, хто просить підтримки, але Він говорить: “Позичиш йому, скільки в біді, в яку він упав, йому потрібно”. Давати слід не лише у позику, а й не чекаючи повернення, про що свідчать слова Спасителя: “Позичайте, не чекаючи назад нічого” (Луки 6:35). “Хто віддає себе, той своєю милостинею годує трьох: себе, свого голодного ближнього й Мене”.НПЩЖ 57.2