“Любіть ворогів ваших” (Матв.5:44)

Порада Христа “Не противтеся злому” була для мстивих юдеїв жорстокою вимогою, і вони потиху нарікали. А тепер Ісус додав ще сильніший вислів: “Ви чули, що було сказано: люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі”.НПЩЖ 58.1

Таким і був дух Закону Божого, перетвореного рабинами на холодне й суворе зведення законів. Вони вважали себе кращими за інших і були впевнені, що як ізраїльтяни, вони мають право на особливу ласку Божу; а Ісус нагадав їм, що тільки дух всепрощаючої любові може піднести їх вище за митарів і грішників, до яких вони ставилися з презирством.НПЩЖ 58.2

Він вказав Своїм слухачам на Володаря Всесвіту, називаючи Його по-новому: “Отче наш”. Він хотів, щоб вони зрозуміли, з якою ніжністю Бог піклується про них. Бог турбується про кожну загиблу душу: “Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що бояться Його” (Псал.103:13). Таке вчення про Бога можна знайти лише в Біблії. Язичництво навчає людей дивитися на божество не як на Отця, Котрий обдаровує Своїх дітей любов'ю, а як на грізну істоту, що викликає жах і яку необхідно умилостивлювати жертвами. Навіть ізраїльтяни були настільки засліплені, що не розуміли дорогоцінного вчення пророків, і слова про батьківську любов Бога до людей видалися їм чимось новим, вперше проголошеним світові.НПЩЖ 58.3

Юдеї вірили: Бог любить тих, які служать Йому, тобто виконує вимоги рабинів, а що всіх інших Він ненавидить і проклинає. Ні, — сказав Ісус, — цілий світ, і добрі, і злі люди, зігріваються променями Його любові. Про цю істину вони могли довідатися із самої природи, оскільки Бог “велить Своєму сонцю сходити на злих і на добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних”. Земля щороку приносить плоди та обертається навколо сонця не тому, що їй притаманна якась особлива сила. Рука Бога тримає усе і керує планетами, спрямовуючи їхні шляхи у небесному просторі. Завдяки Його силі літо і зима, сівба і жнива, день і ніч змінюють одне одного, розвивається рослинний світ. За Його словом розпускається листя і розквітають квіти. Усе, чим ми володіємо, кожний промінь сонця і краплина дощу, кожний шматок хліба, кожна мить нашого життя, — усе це дари Його любові.НПЩЖ 58.4

Ще в той час, коли ми були жорстокими і непримиренними, “огидними, взаємно ненависними”, наш Отець Небесний виявляв до нас милість. “Коли з'явилась благодать і людолюбство Спасителя, Бога нашого, то Він спас, але не через діла праведні, які б ми чинили, а зі Свого милосердя” (Тит.3:3-5). Його любов, прийнята нами, робить нас милостивими і добрими не лише до тих, хто нам подобається, а й до винних, заблудних і грішних людей.НПЩЖ 59.1

Дітьми Божими є ті, хто став співучасником Божественної Істоти. Ні становище в світі, ні переваги від народження, ні національні або релігійні особливості не роблять нас членами Божої сім'ї. Це робить любов, яка охоплює все людство. Навіть грішники, серця яких ще не цілком закриті для впливу Духа Божого, відгукуються на доброту; на ненависть вони відповідають ненавистю, але на любов — любов'ю. І лише Дух Божий відповідає любов'ю на ненависть. Бути люб'язним з невдячними і злими, робити добро, не чекаючи нічого у відповідь, — це ознаки приналежності до небесної царської родини, доказ того високого становища, яке посідають діти Всевишнього.НПЩЖ 59.2