“Ніхто не може двом панам служити” (Матв.6:24)

Христос не говорить, що людина не повинна служити двом панам. Він наголошує, що це неможливо. Інтереси Божі та інтереси світу цього аж ніяк не пов'язані між собою і не мають нічого спільного. Саме там, де сумління християнина підказує йому, що треба терпіти, зректися самого себе і зупинитися, — світська людина переступає межу, прямуючи за своїми егоїстичними потребами. З одного боку, християнин, який зрікається себе, а з другого — світська людина, котра потурає своїм бажанням, ганяється за модою, легковажно поводиться та віддається гріховним насолодам. Туди, за межу, християнин перейти не може. Залишитись нейтральним неможливо; не існує “середнього класу”, який не любив би Бога і водночас не служив би ворогові правди. Христос хоче жити в Своїх слугах, діяти через них, використовуючи їхні здібності. Для цього їхня воля має бути підпорядкована Його волі; вони повинні діяти Його Духом. Тоді вже не вони живуть, але Христос, Який перебуває в них. Хто не повністю віддає себе Богові, той залишається під владою іншої сили, слухається голосу, котрий говорить зовсім інше. Половинчасте служіння призводить людину на бік ворога; вона стає надійним помічником сил темряви. Коли ті, що видають себе за воїнів Христових, вступають у союз із сатаною і допомагають його справі, вони цим свідчать про те, що є ворогами Христа. Зрадивши правді Божій, вони стають з'єднуючою ланкою між сатаною та вірними послідовниками Христа, і через них ворог безперестанно намагається опанувати серцями воїнів Христа.НПЩЖ 73.1

Найдоступнішою фортецею зла на землі є не порочне життя покинутого грішника або покидька суспільства, а життя, яке зовні справляє враження доброчинного, пристойного і шляхетного, а насправді сповнене гріха і пороків. Для душі, котра таємно бореться з велетенською спокусою і ледве тримається на краю прірви, таке життя є найбільшою принадою.. Людина, яка має високі поняття про життя, істину і честь, і все ж свідомо порушує хоча б одну зі святих заповідей Божих, перетворила Його благородні дари на приманку для гріха. Здібності, таланти, співчуття, навіть великодушність і добрі діла можуть стати путами сатани і погубити душі. “Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця; бо все, що у світі, — пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, — не від Отця, а від світу” (1Йоан.2:15)НПЩЖ 73.2