Розділ 53. Єдиний фронт
Розподіл відповідальності в управлінні. Спільними зусиллями, з молитвою батько і мати повинні здійснювати серйозну й відповідальну роботу, правильно виховуючи дітей1Поради вчителям, батькам і студентам, c. [127].ХР 252.1
Батьки покликані працювати разом, як одне ціле. У їхніх методах не повинно бути розбіжностей. Але чимало батьків діють усупереч один одному через відсутність взаєморозуміння, тому діти не отримують належного виховання внаслідок неправильного ставлення до них... Часом трапляється, що один з батьків надто поблажливий, тоді як інший надміру суворий. Така розбіжність негативно позначається на формуванні характеру дітей. У роботі виховання не повинна застосовуватися груба сила, але й не можна бути слабовільним і поблажливим. Матері недоцільно приховувати від батька недоліків дітей або дозволяти їм робити те, що батько заборонив. У свідомості дітей вона не повинна сіяти жодної зернини сумніву щодо здібності батька мудро здійснювати керування... Своїми вчинками вона в жодному разі не має права зводити нанівець роботу батька2Рев'ю енд Геральд, 30 березня 1897 р..ХР 252.2
Якщо батько й мати розходяться у поглядах, намагаючись протидіяти впливу одне одного, така сім'я буде деморалізованою, і жоден з батьків не користуватиметься повагою й довір'ям, необхідними для правильного управління сім'єю... Діти швидко помічають усе, що кидає тінь на правила й засади сім'ї, особливо на ті, котрі обмежують їхні дії3Рев'ю енд Геральд, 13 березня 1894 р..ХР 252.3
Краще, щоб батько й мати об'єдналися у справі виховання власних дітей; кожний виконує свої обов'язки, усвідомлюючи серйозність відповідальності перед Богом — виховати потомство так, щоб діти були якомога здоровішими фізично й гармонійно розвинули характери4Тихоокеанський журнал здоров'я, квітень 1890 р..ХР 252.4
Як можна навчити обманювати. Деякі люблячі матері дозволяють своїм дітям чинити те, чого не слід було б терпіти ані хвилини. Іноді погані вчинки дітей приховуються від батька. Мати дарує дитині одяг або задовольняє якесь інше її бажання за умови, що батько не довідається про це, тому що не схвалює подібних вчинків.ХР 252.5
Таким чином діти успішно засвоюють урок обману. Коли ж батько дізнається про це, йому дають пояснення, в яких міститься лише частина правди. Така мати не є щирою; вона не замислюється над тим, що батько виявляє таку саму зацікавленість у дітях, як і вона, і що від нього не слід приховувати провин дітей та їхніх вад; краще позбутися їх, поки діти ще малі. Проте ці недоліки залишаються прихованими. Діти знають про відсутність єдності між батьками, і це призводить до сумних наслідків. З раннього віку діти починають обманювати, приховувати свої провини, подавати факти в іншому світлі. Здатність перебільшувати перетворюється на звичку, і явна неправда проголошується без жодних докорів сумління.ХР 253.1
Такі вчинки беруть початок від того, що мати приховує деякі справи від батька, котрий так само, як і вона, зацікавлений у формуванні характерів своїх дітей. З батьком потрібно радитися, відкривати перед ним усе. Протилежна лінія поведінки, коли приховуються вади й провини дітей, заохочує їх до обману та позбавляє правдивості й чесності5Свідоцтва для Церкви, т. 1, c. [156-157].ХР 253.2
Батьки-християни завжди повинні твердо дотримуватися принципу єдності у вихованні дітей. У деяких батьків така єдність відсутня. Інколи винуватцем є батько, але найчастіше — мати. Любляча мати розбещує своїх дітей, потураючи їм у всьому. Робота батька змушує його часто залишати домівку й мало бувати зі своїми дітьми. За таких умов вплив матері є відчутним. Її приклад відіграє найбільшу роль у формуванні характеру дітей6Там же, с. [156].ХР 253.3
Відсутність єдності у батьків бентежить дітей. Сім'я має бути добре організованою. Батько й мати разом визначають свої обов'язки і з розумінням беруться за виконання справи. Не має бути жодних розбіжностей. Батько й мати ніколи не повинні критикувати в присутності дітей планів і міркувань одне одного7Рукопис 79, 1901 р..ХР 253.4
Якщо мати не має достатнього досвіду в пізнанні Бога, тоді, застосовуючи метод причини й наслідку, вона повинна визначити, чи не завдає своєю поведінкою клопоту батькові, котрий здійснює нелегку роботу для спасіння дітей. Чи йду я дорогою Господньою? — Це найголовніше запитання. Якщо батьки не мають між собою згоди, нехай уникають товариства дітей, поки цієї згоди не буде досягнуто8Рев'ю енд Геральд, 30 березня 1897 р..ХР 253.5
Часто батьки не мають єдності в управлінні сім'єю. Батько, котрий мало буває зі своїми дітьми і незнайомий з особливостями їхнього характеру і темпераменту, іноді буває грубим і суворим. Втрачаючи самовладання, він у пориві гніву вдається до покарання. Дитина знає це, і замість того, щоб сприйняти покарання як заслужене, бунтується. Одні й ті самі провини одного разу залишаються поза материнською увагою, іншого — вона суворо карає за них. Діти ніколи не знають, чого їм чекати, і бувають спокушувані випробовувати, як довго зможуть безкарно грішити. Таким чином сіються зерна зла; вони зійдуть і принесуть плоди9Ознаки часу, 11 березня 1886 р..ХР 254.1
Якщо між батьками існує єдність у справі виховання, тоді дитина зрозуміє, що від неї вимагають. Але коли батько словом або поглядом дає зрозуміти, що він не схвалює методів виховання матері; коли він гадає, що вона занадто сувора, а тому повинен компенсувати її суворість ласкою та поблажливістю, то це зіпсує дитину. Незабаром дитина зрозуміє, що може робити все, що заманеться. Батьки, які чинять цей гріх щодо своїх дітей, несуть відповідальність за загибель їхніх душ10Рев'ю енд Геральд, 27 червня 1899 р..ХР 254.2
Ангели з великою цікавістю спостерігають за кожною сім'єю, аби бачити, як батьки, опікуни або друзі поводяться з дітьми. Яке химерне, неправильне управління зауважують вони в сім'ї, де між батьками існує розбіжність у поглядах. Тон, яким розмовляють батько й мати, їхні погляди, слова — усе свідчить про те, що у вихованні дітей між ними немає згоди. Батько кидає докори матері й цим прищеплює дітям неповагу до материнської любові й ніжності. Мати думає, що батько надто суворий і нетерплячий; бажаючи протидіяти цій суворості, вона вважає своїм обов'язком виявляти до дітей більше любові, задовольняючи їхні бажання та потураючи їм11Рев'ю енд Геральд, 13 березня 1894 р..ХР 254.3
Необхідно багато молитов і тверезих роздумів. Любов і ніжні почуття не можуть довго існувати навіть у сімейному колі, якщо воля і характер суперечать волі Божій. Усі здібності й пристрасті повинні прийти в узгодженість з якостями характеру Ісуса Христа. Коли батько й мати в любові й страхові Божому об'єднують свої інтереси, щоб зміцнити свій авторитет у сім'ї, вони зрозуміють, що необхідно багато молитися, тверезо роздумувати про це. Коли батьки шукатимуть Бога, їхні очі відкриються і вони побачать небесних посланців, котрі охороняють їх у відповідь на молитву віри. Вони перемагатимуть вади свого характеру і прямуватимуть до досконалості12Рукопис 36, 1899 р..ХР 254.4
Серця повинні бути з'єднані ніжними узами любові. Батьки й матері, з'єднайте свої серця у найтіснішому й найщасливішому союзі! Не тримайтеся осібно, а намагайтесь бути ближче один до одного; тоді зможете ніжними узами любові з'єднати серця ваших дітей із собою13Рев'ю енд Геральд, 15 вересня 1891 р..ХР 255.1
Сійте насіння для життя дочасного і вічного. Усе небо спостерігає за зусиллями батьків-християн14Там же.ХР 255.2