Розділ 54. Релігія в сім'ї

Що таке сімейна релігія? Сімейна релігія передбачає виховання дітей згідно з настановами Господа. Кожний член сім'ї засвоює уроки, викладені Христом, а інтерес кожного суворо охороняється, аби сатана не міг спокусити та віддалити його від Христа. Нехай цього прагне кожна сім'я, озброївшись рішучістю не знемагати й не занепадати духом. Якщо батьки виявляють пильність і старанність та виховують своїх дітей, споглядаючи на славу Божу, тоді вони співпрацюють з Богом, а Бог — з ними для спасіння душ дітей, за котрих помер Христос^{1Рукопис 24b, 1894 р.}.ХР 256.1

Релігійне виховання — це щось більше, ніж звичайне навчання. Воно передбачає ваші молитви з дітьми, за допомогою яких навчаєте їх наближатися до Ісуса й розповідати Йому про всі свої потреби. Воно означає, що ви повинні показати в своєму житті, що Ісус для вас — усе; що Його любов робить вас терплячими, добрими, стриманими і водночас твердими у вихованні дітей згідно з вашими принципами, як це чинив Авраам^{2Лист 8а, 1896 р.}.ХР 256.2

Ваша поведінка в сімейному житті з точністю відзначається у небесних книгах. Хто бажає бути святим на небесах, той повинен спочатку стати святим у власній родині. Якщо батьки й матері є справжніми християнами в сім'ї, вони будуть корисними членами Церкви, здатними вести справи в Церкві та в суспільстві так само, як провадять свої сімейні справи. Батьки, нехай ваша релігія не буде лише визнанням на словах, а стане реальністю^{3Рукопис 89, 1894}.ХР 256.3

Релігія — частина домашнього виховання. Сімейною релігійністю часто нехтують. Люди виявляють велику цікавість до закордонних місій, щедро жертвують на них і цим бажають заспокоїти своє сумління, вважаючи, що жертовність на справу Божу компенсує їхнє недбале ставлення до того, щоби бути гідним прикладом у власній сім'ї. Але дім — це особливе поле, і Бог не прийме жодних виправдань за недбале ставлення до нього^{4Ознаки часу, 23 серпня 1899 р.}.ХР 256.4

У родині, де релігія втілюється у життя, звершується велика робота добра. Релігія спонукає батьків здійснювати саме ту діяльність, яку Бог призначив для сім'ї. Діти виростуть у науці Господній та благоговінні перед Ним^{5Рев'ю енд Геральд, 13 березня 1894 р.}. Причина байдужості сучасної молоді до релігії полягає у неправильному вихованні. Справжня любов до дітей виявляється не в потуранні їхнім примхам, не в тому, щоб залишати безкарним непослух дітей до ваших вимог. У який бік росте гілка, на той бік хилиться й дерево^{6Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [701]}.ХР 257.1

Якщо релігія впливає на суспільство, то передусім вона впливає на сім'ю. Якщо вдома діти виховувалися в любові й страхові Божому, вони, ставши дорослими, знатимуть, як виховати для Бога власні сім'ї. Таким чином принципи правди будуть запроваджуватися в суспільстві, справляючи вагомий вплив на світ. Релігія не повинна відокремлюватись від домашнього виховання^{7Ознаки часу, 8 квітня 1886 р.}.ХР 257.2

Сімейна релігійність має більш важливе значення, ніж церковна. У сім'ї закладаються підвалини для розквіту Церкви. Чинники, що діють у домашньому житті, виявляють себе і у житті Церкви. Тому церковні обов'язки починаються в сім'ї^{8Ознаки часу, 1 вересня 1898 р.}.ХР 257.3

Якщо родина справді релігійна, то ця релігія буде справляти добрий вплив і на церковне життя. Нехай ваша родина стане непорушною фортецею. Присвятіть вашу сім'ю Богові, говоріть і поводьтеся вдома, як правдиві християни. Будьте люб'язними, витриманими і терплячими у сім'ї, пам'ятаючи, що ви — вчителі. Кожна мати — це вчитель і водночас повинна бути ученицею в школі Христа, щоб знати, як їй навчати своїх дітей з метою формування доброго характеру^{9Рукопис 13, 1888 р.}.ХР 257.4

Там, де відсутня сімейна релігійність, визнання віри нічого не варте... Багато людей ошукують самі себе, сподіваючись, що характер людини зазнає цілковитої зміни під час приходу Христа, але при Його появі не відбудеться навернення серця. Ми повинні тут визнати недоліки свого характеру і перемогти їх благодаттю Христовою, поки триває час випробування. Родинне вогнище є місцем приготування до небесної сім'ї^{10Ознаки часу, 14 листопада 1892 р.}. Існує велика потреба у сімейній релігійності. Наші слова в сім'ї повинні відображати правильний характер, бо інакше свідоцтво у громаді не матиме жодної ваги. Якщо ви не виявлятимете покори, доброти і люб'язності у власній сім'ї, то ваша релігійність вия- виться даремною. Якщо б існувало більше справжньої релігійності в сім'ях, тоді Церква мала би більшу силу^{11Вісті для молоді, c. [327]}.ХР 257.5

Зволікати з релігійним вихованням — жахлива помилка. На превеликий жаль, дітям дозволяють зростати без пізнання Бога^{12Ознаки часу, 23 квітня 1894 р.}. Батьки припускаються жахливої помилки, коли нехтують релігійним вихованням дітей, вважаючи, що в майбутньому все владнається і, коли вони подорослішають, то самі забажають мати релігійні досвіди. Невже ви, батьки, не розумієте, що коли в їхніх серцях не посієте дорогоцінного насіння правди, любові, не виробите якостей характеру, гідних небес, сатана посіє на полі серця кукіль?^{13Ознаки часу, 6 серпня 1912 р.}ХР 258.1

Вважаючи, що діти замалі, аби покладати на них християнські обов'язки, батьки часто дозволяють їм зростати без релігії...ХР 258.2

Питання обов'язку дітей щодо релігії повинно бути вирішене однозначно і без вагань ще тоді, коли вони є маленькими членами сім'ї^{14Рев'ю енд Геральд, 13 квітня 1897 р.}.ХР 258.3

Батьки — представники Бога для своїх дітей, їхній обов'язок — виявляючи твердість і абсолютне самовладання, говорити дітям про те, що вони повинні, а чого не повинні робити. Кожне зусилля, докладене задля них з любов'ю і стриманістю, розвиватиме в їхньому характері наполегливість і рішучість... Батьки й матері повинні завчасно подбати про те, щоб дитина вважала порушення суботи, недбале ставлення до богослужіння й молитви в сім'ї таким самим гріхом, як і крадіжку. Батьки власноручно мають тут зводити перепони^{15Рукопис 119, 1899 р.}.ХР 258.4

З наймолодших літ доцільно починати мудро виховувати дітей у дусі Христа; таке виховання здійснюється постійно. Поки дитячі серця вразливі, їх слід навчати істинам, що мають значення для вічності. Батьки повинні пам'ятати, що вони живуть, говорять і діють у Божій присутності^{16Рев'ю енд Геральд, 13 березня 1894 р.}.ХР 258.5

Батьки, якою дорогою ви йдете? Чи керуєтесь думкою про те, що в релігійних питаннях ваші діти повинні мати свободу від будь-яких обмежень? Чи позбавляєте їх порад і повчань упродовж їхнього дитинства та юності? Чи дозволяєте їм робити все, що заманеться? Якщо так, то ви нехтуєте обов'язками, які доручив вам Бог^{17Там же}.ХР 258.6

Враховуйте вік дитини. Як тільки малюки стають здатними розуміти, батьки повинні розповідати їм про Ісуса, щоб вони сприйняли дорогоцінну істину про Віфлеємське Немовля. Закладайте у свідомість дітей прості принципи побожності відповідно до їхнього віку й здібностей. Приведіть своїх дітей у молитві до Ісуса, аби Він дав їм змогу пізнавати релігію так само, як вони вчаться вимовляти слова рідною мовою^{18Ознаки часу, 27 серпня 1912 р.}.ХР 258.7

У ранньому віці діти схильні сприймати божественний вплив. Господь бере під особливу опіку цих дітей; виховані у Слові й науці Господній, вони стають не завадою, а допомогою для батьків^{19Там же, 18 лютого 1897 р.}.ХР 259.1

Релігійне виховання в сім'ї здійснюють батьки. За збереження релігії в сім'ї однаково відповідальні як батько, так і мати^{20Рукопис 47, 1908 р.}. Нехай мати не обтяжує себе обов'язками настільки, щоб в неї не залишалося часу для духовних потреб сім'ї. Нехай батьки звертаються до Бога за керівництвом у їхній праці. Лише на колінах перед Ним вони по-справжньому зрозуміють свою велику відповідальність і зможуть довірити дітей Тому, Хто ніколи не помиляється у пораді та в слові науки...ХР 259.2

Батько сім'ї не повинен дозволяти, щоб усі турботи, пов'язані з духовним вихованням, лягали на матір. Батьки й матері повинні виконати велику роботу, причому кожен з них робить свій внесок у справу приготування дітей до великого дня суду^{21Лист 90, 1911 р.}.ХР 259.3

Батьки, діліться з дітьми своїм релігійним досвідом. Візьміть їх в обійми вашої віри і присвятіть Христові. Нехай ніщо не спонукає вас зняти з себе відповідальність за їхнє правильне виховання. Нехай жодна світська справа не відволікає вас від дітей. Ніколи не допускайте, щоб ваше християнське життя могло розлучити вас з ними. Ведіть їх до Господа, виховуйте їхній розум для сприйняття божественної правди. Нехай вони спілкуються з тими, хто любить Бога. Бажаючи допомогти своїм дітям формувати характери, придатні для вічного життя, ведіть їх до Божого народу^{22Ознаки часу, 18 лютого 1897 р.}.ХР 259.4

Релігія в сім'ї — яких великих результатів можна досягти з її участю! В кожній сім'ї буде звершуватися саме та робота, яку Бог призначив для неї. Діти зростатимуть у науці Господній. Вони отримають освіту й виховання не для того, щоб стати прихильниками світського товариства, а щоби бути членами Господньої родини^{23Рукопис 7, 1899 р.}.ХР 259.5

Діти чекають від батьків послідовності в житті. Усе залишає свій відбиток у свідомості дітей. Вони вивчають вираз обличчя, прислухаються до голосу і з точністю наслідують манери поведінки. Дратівливі й сварливі батьки і матері викладають своїм дітям такі уроки, що пізніше віддали б увесь світ, якби він їм належав, аби відучити дітей від цього. У житті батьків діти повинні бачити послідовність, що узгоджується з їхньою вірою. Виявляючи послідовність та самовладання, батьки можуть формувати характери своїх дітей^{24Свідоцтва для Церкви, т. 4, c. [621]}.ХР 259.6

Добре організовану сім'ю вшановує Бог. Батьки й матері, котрі підносять Бога на чільне місце в своїх сім'ях, котрі навчають дітей, що “початок мудрості — страх Господній” (Прип.1:7), своїми добре організованими, дисциплінованими сім'ями прославляють Бога перед ангелами і людьми. Такі сім'ї не повстають проти Бога, а слухають і люблять Його. У такому домі Христос не чужий; Його ім'я перебуває з членами домівки, де Його шанують і прославляють. Ангели радіють тим сім'ям, у яких Бог є верховним Правителем, де діти навчені шанувати релігію, Біблію й свого Творця. Такі родини можуть сподіватися на виконання обітниці: “Тих, що шанують Мене, вшаную і Я” (1Сам.2:30)^{25Там же, т. 5, с. [424]}.ХР 260.1

Як Христос входить у домівку? Якщо Христос перебуває в серці, Він житиме і в родині. Батько й мати усвідомлюють, наскільки важливим є життя, сповнене послуху Духові Святому. Небесні ангели, котрі служать тим, які “мають успадкувати спасіння”, будуть їхніми вчителями в сім'ї, навчаючи їх, готуючи до справи виховання дітей. Домівка може стати невеликою Церквою, котра шануватиме та прославлятиме Відкупителя^{26Рукопис 102, 1901 р.}.ХР 260.2

Зробіть релігію привабливою. Робіть християнське життя привабливим. Говоріть про країну, в якій послідовники Христа матимуть свою домівку. Якщо будете так чинити, Бог попровадить ваших дітей до повної правди, викликаючи бажання готувати себе до осель, які пішов приготувати Христос для тих, хто любить Його^{27Рев'ю енд Геральд, 29 січня 1901 р.}.ХР 260.3

Батьки не повинні примушувати своїх дітей дотримуватись лише форми релігії, а відкривати їм вічні принципи у привабливому світлі^{28Ознаки часу, 27 серпня 1912 р.}.ХР 260.4

Виявляючи радість, християнську ввічливість, ніжне співчуття і доброзичливість, батьки покликані зробити релігію Христа бажаною; однак вони повинні бути твердими, вимагаючи пошани й послуху. Дитині необхідно прищеплювати принципи добра^{29Рев'ю енд Геральд, 27 червня 1899 р.}. Спонукайте молодь чинити добро та справедливість. Для цього непотрібно ні золота, ні срібла. Будемо відкривати їм любов, милість і благодать Христову, багатство Його Слова і радість перемоги. Докладаючи для цього зусиль, ви виконаєте справу, наслідки якої будуть відчутні впродовж вічності^{30Рукопис 93, 1909 р.}.ХР 260.5

Чому деякі батьки не мають успіху? Хоча деякі батьки вважають себе релігійними, проте не навчають своїх дітей служити Богові, бути слухняними Йому, жертвувати власним комфортом, задоволеннями та прагненнями задля виконання Божої волі. “Початок мудрості — страх Господній” (Прип.9:10). Нехай ця істина знайде своє втілення в житті й характері. Через пізнання Христа в розумі дітей необхідно закарбувати правильне поняття про Бога і про Того, Хто помер за нас, аби ми могли отримати спасіння^{31Рев'ю енд Геральд, 24 червня 1890 р.}.ХР 261.1

Вам, батькам, можливо, здається, що на все це у вас немає часу, але знайдіть його, щоб виконати свою роботу в сім'ї, бо інакше сатана компенсує цю нестачу. Усуньте зі свого життя все, що перешкоджає виконати цю роботу й виховуйте дітей за Його повеліннями. Не захоплюйтесь дочасним, живіть скромно, не будьте надто вимогливими в своїх потребах, але заради Христа не занедбуйте власного релігійного виховання й виховання своїх дітей^{32Рукопис 12, 1898 р.}.ХР 261.2

Кожний член сім'ї має бути посвячений Богові. Вказівки, дані Мойсеєві щодо свята Пасхи, мають велике значення і повинні виконуватися батьками й дітьми в наш час... Батько був покликаний виконувати обов'язок священика в сім'ї, а коли він помирав, тоді цей урочистий акт — кроплення кров'ю одвірку — мав виконати старший син. Це символізує справу, яка має виконуватися у кожній сім'ї. Батьки повинні збирати вдома своїх дітей і представляти їм Христа як їхню Пасху. Батько посвячує Богові кожного мешканця свого дому і здійснює роботу, символічно представлену святом Пасхи. Небезпечно довіряти цей серйозний обов'язок іншим^{33Рев'ю енд Геральд, 21 травня 1895 р.}.ХР 261.3

Нехай батьки-християни твердо вирішать бути вірними Богові; нехай зберуться разом зі своїми дітьми в домівках, як це робили ізраїльтяни, кроплячи одвірки кров'ю, яка символізувала Христа як єдиного Бога, Котрий може захистити й спасти, аби ангел-губитель пройшов повз таку домівку. Нехай світ побачить, що в християнській родині діє щось більше, аніж тільки людський вплив. Нехай батьки підтримують живий зв'язок з Богом, стаючи на бік Христа і показуючи за допомогою Його благодаті, яке велике добро може бути досягнуте з участю батьків^{34Там же, 19 лютого 1895 р.}.ХР 261.4