Творець обрав для наших прабатьків оточення, найбільш відповідне для їхнього здоров'я і щастя. Він не поселив їх у палаці, не оточив штучними прикрасами й розкошами, які сьогодні намагаються придбати так багато людей. Він передбачив для них тісне спілкування з природою і святими небесними істотами.СЗ 194.1

У саду, котрий Бог приготував як оселю для Своїх дітей, граціозні куші й ніжні квіти тішили око на кожному кроці. Там були найрізноманітніші дерева, багато з них вгиналися під вагою запашних, чудових плодів. На їхніх гілках птахи виспівували свої похвальні пісні. У тіні дерев земні створіння гралися разом, не відчуваючи страху.СЗ 194.2

Адам і Єва у своїй непорочній чистоті насолоджувалися картинами та звуками Едему. Бог призначив їм роботу в саду — “порати його й доглядати його” (Бут.2:15). Щоденна праця приносила їм здоров'я й задоволення, і щаслива пара радо вітала свого Творця, коли Він у денну прохолоду ходив та розмовляв з ними. Щодня Бог викладав їм Свої уроки.СЗ 194.3

План життя, призначений Богом для наших прабатьків, містить уроки і для нас. Хоча гріх укрив землю своєю тінню. Бог бажає, щоб Його діти знаходили задоволення у творінні Його рук. Чим ретельніше люди дотримуються Його плану життя, тим дивовижніші діла звершуватиме Він для відновлення страждаючого людства. Хворих необхідно привести до тісного спілкування з природою. Життя на свіжому повітрі, на лоні природи зробить чудеса не для одного безпомічного і майже безнадійного хворого.СЗ 194.4

Гамір, метушня і сум'яття міст з їхнім напруженим, протиприродним життям дуже стомлюють та виснажують хворого. Повітря, забруднене димом і пилом, отруйними газами і хвороботворними мікробами, становить загрозу для життя. Хворі, переважно замкнуті в чотирьох стінах, почувають себе мало не в'язнями у своїх кімнатах. Вони споглядають з вікон будинки, бруківку, натовпи поквапливих людей, не маючи, можливо, змоги бачити бодай клаптик синього неба, сонячне світло, траву, квіти або дерева. Замкнуті таким чином, вони поринають у роздуми про свої страждання і скорботи, стаючи жертвою власних сумних думок.СЗ 195.1

А для морально слабких людей міста сповнені небезпеки. Хворі, котрі не подолали нездорові бажання й нахили, постійно наражаються в містах на спокусу. Їм необхідно змінити оточення, тоді зміниться хід їхніх думок; їм потрібно зазнати впливу, цілком протилежного тому, який зруйнував їхнє життя. Нехай на деякий час вони будуть позбавлені такого впливу, котрий відводить від Бога, і потраплять до більш чистої моральної атмосфери.СЗ 195.2

Оздоровчі заклади мали б набагато більший успіх, якби їх можна було розташувати за межами міста. Наскільки це можливо, усі бажаючі повернути собі здоров'я повинні селитися в сільській місцевості, де отримуватимуть користь від перебування на свіжому повітрі. Природа — Божий лікар. Чисте повітря, сонячне світло, що звеселяє душу, квіти й дерева, фруктові сади і виноградники, заняття на відкритому повітрі і в такому оточенні — цілющі й животворні.СЗ 195.3

Лікарі та медсестри повинні заохочувати своїх пацієнтів проводити багато часу на відкритому повітрі. Такий спосіб життя — єдині ліки, яких потребують чимало хворих. Він володіє дивовижною силою зціляти хвороби, спричинені хвилюванням та надмірностями світського життя, яке послаблює і руйнує тілесні, розумові й душевні сили.СЗ 195.4

Якими приємними для хворих людей, утомлених міським життям з блиском численних вогнів і вуличним шумом, є тиша й свобода сільської місцевості! З якою жадобою вони насолоджуються картинами природи! Якою радістю буде для них посидіти на відкритому повітрі, потішитися сонячним світлом, вдихаючи аромат дерев і квітів! Сосновий бальзам, аромат кедра, піхти, ялини та інших дерев також мають цілющі властивості.СЗ 196.1

Ніщо так не сприяє відновленню здоров'я і щастя хронічно хворого, як життя в мальовничій сільській місцевості. Тут найбільш безпомічні можуть посидіти, полежати на сонці або під тінню дерев. Їм варто лише звести очі, і вони побачать над собою красиве листя. Солодке відчуття спокою та свіжості охоплює їх у той час, як вони прислухаються до шепотіння легенького вітерцю. Занепалий дух оживає. Повертаються втрачені сили. Непомітно розум утихомирюється, гарячковий, збуджений пульс стає спокійнішим і нормалізується. Одужуючи, хворі відважаться зробити кілька кроків, щоб назбирати гарних квітів — дорогоцінних вісників Божої любові до Його страждаючої сім'ї на Землі.СЗ 196.2

Необхідно скласти план щодо перебування пацієнтів на відкритому повітрі. Для тих, хто може працювати, потрібно знайти якесь приємне легке заняття. Покажіть їм, якою приємною і корисною є така праця на відкритому повітрі. Заохочуйте їх дихати свіжим повітрям. Навчайте їх дихати глибоко, залучаючи до роботи під час дихання й розмови черевні м'язи. Це знання виявиться для них неоціненним.СЗ 196.3

Вправи на відкритому повітрі повинні призначатися хворим як засіб підтримання життя. Для таких вправ не існує нічого кращого, ніж обробіток землі. Нехай пацієнти доглядають за квітковими клумбами або працюють у фруктовому садку чи на городі. Коли ви заохочуватимете їх виходити зі своїх кімнат і проводити час на відкритому повітрі, доглядаючи за квітами або виконуючи якусь іншу легку приємну працю, їхня увага буде відволікатися від них самих та їхніх страждань.СЗ 196.4

Чим довше пацієнт зможе перебувати на відкритому повітрі, тим менше вимагатиметься догляду за ним. Чим радіснішим буде його оточення, тим більше він сповнюватиметься надії. Замкнений у чотирьох стінах будинку, нехай навіть із найелегантнішими меблями, він стане примхливим і понурим. Але оточіть його красотами природи, помістіть у таке місце, де він зможе тішитися зростанням квітів та співом пташок, — і його серце співатиме разом з ними. Тіло й душа відчують полегшення. Пробудиться інтелект, оживе уява і розум буде готовий оцінити красу Божого Слова.СЗ 197.1

У природі завжди можна знайти щось таке, що відверне увагу хворих від них самих та скерує думки до Бога. Перебуваючи серед чудових діл Його рук, їхній розум залишить видиме і піднесеться до невидимого. Краса природи викличе в них думки про Небесну Вітчизну, де ніщо не спотворюватиме чарівності, де не буде нічого руйнівного і згубного, що викликало б хворобу чи смерть.СЗ 197.2

Нехай лікарі та медсестри черпають із природи науку про Бога. Нехай вони вказують пацієнтам на Того, рука Котрого створила величні дерева, траву і квіти, спонукуючи їх бачити в кожній бруньці та квітці прояв Його любові до Своїх дітей. Той, Хто піклується про птахів і квіти, потурбується і про істоти, створені за Його власною подобою.СЗ 197.3

На відкритому повітрі серед творіння Божого, дихаючи свіжим цілющим повітрям, хворий найкраще сприйматиме вістку про нове життя у Христі. Тут можна читати Слово Боже. Тут світло Христової праведності може засяяти в серцях, затьмарених гріхом.СЗ 197.4

О, якби я міг день за днем бути ближче до мого Бога,
Якими б солодкими були години,
проведені в роздумах над Його Словом!СЗ 198.1

Господи, бажаю жити з Тобою по-новому, з дня на день,
У радості, яку світ не може ані дати, ані відібрати.СЗ 198.2

Любий Ісусе, прийди, пануй у моєму серці,
Зроби мене повністю Твоїм,
Щоб я ніколи вже не відійшов і не засмутив
Твоєї Божественної любові. Бенджамін КлівлендСЗ 198.3

Чоловіків та жінок, які потребують фізичного і духовного зцілення, необхідно познайомити з тими, чиї слова й учинки притягнуть їх до Христа. Їм необхідно допомогти відчути вплив великого Медика-Місіонера, Котрий може зцілити і душу, і тіло. Вони повинні почути про любов Спасителя, про прощення, яке безоплатно дається усім, хто приходить до Нього, визнаючи гріхи.СЗ 198.4

Завдяки такому впливу багато страждальців будуть скеровані на шлях життя. Небесні ангели співпрацюють із людьми, несучи підбадьорення, надію, радість і мир в серця хворих і страждальців. У таких умовах хворі отримують подвійні благословення і багато хто знаходять здоров'я. Квола хода набуває пружності. В очах знову з'являється блиск. Зневірені сповняються надії. На колись сумному обличчі з'являється вираз радості. Невдоволений тон поступається місцем голосу, в якому чути нотки бадьорості й задоволення.СЗ 198.5

Після повернення фізичного здоров'я людям буває легше виявляти таку віру в Христа, котра сприяє здоров'ю душі. Усвідомлення того, що гріхи прощені, приносить невимовний мир, радість і спокій. Потьмяніла надія християнина засяє з новою силою. Упевненість звучить у словах: “Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються”. “Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох — вони мене втішать!” “Він змученому дає силу, а безсилому міць” (Псал.46:1; 23:4; Ісаї 40:29).СЗ 198.6

Вірою звертаю свій погляд на Тебе,
Агнцю Голгофський, Божественний Спасителю;
Почуй мою молитву, зніми мою вину,
Нехай віднині я повністю належатиму Тобі.СЗ 199.1

Нехай багатство Твоєї благодаті зміцнить
моє боязке серце і додасть горливості.
Ти помер за мене, тож нехай моя любов до Тебе
Буде чистою, палкою, незмінною, живим вогнем.
Коли блукаю темним лабіринтом життя,
оточений смутком.
Будь моїм Проводирем.
Накажи, щоб темрява перетворилася на день.
Обітри сльози скорботи,
Не дай, щоб я заблукав і відійшов від Тебе. Рей ПальмерСЗ 199.2

Твердо я вірю

Частина 5. Принципи здоров'я