Розділ 1. Наш приклад

Наш Господь Ісус Христос прийшов у цей світ як невтомний слуга нуждам людей: “Він узяв наші не дуги і поніс хвороби” (Матв.8:17), аби послужити кожній потребі людства. Він прийшов, щоб принести звільнення від тягаря хвороби, нещастя й гріха. Його місія полягала в повному відтворенні людини. Він прийшов, щоб дати їй здоров'я, мир і досконалість характеру.СЗ 5.1

Різноманітними були життєві обставини й потреби тих, хто благав Його про допомогу, і жодний з них не пішов від Нього, не одержавши її. Від Нього виходив потік цілющої сили, несучи людям тілесне, розумове й душевне здоров'я.СЗ 5.2

Праця Спасителя не обмежувалася ані часом, ані місцем. Його співчуття не знало меж. Служіння, яке Він здійснював, зціляючи та навчаючи, було настільки широкомасштабним, що в Палестині не знайшлося б достатньо великої будівлі, аби вмістити всіх людей, що юрмилися навколо Нього. Його лікарня знаходилася всюди: на зелених схилах Галилейських пагорбів, на людних дорогах біля моря, у синагозі, — у будь-якому місці, куди тільки можна було принести до Нього хворих. У кожному місті, великому й малому, у кожному селищі, через котрі пролягав Його шлях. Він клав руки на уражених недугою та зціляв їх. Де тільки були серця, готові прийняти Його вість, Він потішав їх, запевняючи в любові їхнього Небесного Отця. Увесь день Він служив людям, що приходили до Нього, а ввечері приділяв увагу тим, які впродовж дня тяжко працювали за мізерний заробіток, аби прогодувати свої сім'ї.СЗ 5.3

Ісус ніс страшний тягар відповідальності за спасіння людей. Він знав: якщо не відбудуться рішучі зміни в принципах та цілях людського роду, усі загинуть. Це був тягар Його душі, і ніхто не міг збагнути його важкості. Самотнім Ісус був у Своєму дитинстві, юності та зрілому віці. Однак перебувати в Його присутності було блаженством. День у день Він зустрічав випробування і спокуси, день у день стикався зі злом, бачив його владу над тими, кого прагнув благословити і спасти. Проте Господь не занепадав духом і не розчаровувався.СЗ 6.1

Усі Свої бажання Він суворо підпорядковував покладеній на Нього місії. Він прославив Своє життя тим, що цілковито підкорив його волі Свого Отця. Коли, в юнацькі роки Ісуса, мати, знайшовши Його в школі рабинів, запитала: “Дитино, чому Ти нам таке вчинив?” — Він дав відповідь, яка виразила основний принцип праці Його життя: “Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?” (Луки 2:48, 49).СЗ 6.2

Його життя було постійною самопожертвою. У цьому світі Він не мав оселі, хіба що друзі по своїй доброті давали Йому притулок як мандрівникові. Заради нас Він жив на цій Землі, як живуть найбідніші люди, і трудився серед нужденних та страждальців. Невизнаний та невшанований, Він ходив серед людей, для котрих зробив так багато.СЗ 6.3

Спаситель завжди був терплячий та бадьорий, і знедолені вітали Його як посланця життя й миру. Він бачив потреби чоловіків і жінок, дітей та молоді, і до всіх звертався із запрошенням: “Прийдіть до Мене”.СЗ 6.4

Під час Свого служіння Ісус більше часу присвячував зціленню хворих, аніж проповідуванню. Його чудеса підтверджували правдивість Його слів, що Він прийшов не погубити, а спасти. Куди б Він не йшов, вістка про Його милосердя випереджала Його. Де б Він не проходив, люди, що пізнали Його співчуття, тішилися здоров'ям, випробовуючи заново отримані сили. Навколо них збиралися натовпи, аби почути з їхніх вуст про діла, котрі вчинив Господь. Для багатьох Його голос був першим будь-коли почутим звуком. Його ім'я було першим будь-коли вимовленим словом, Його обличчя — першим, що вони будь-коли бачили. Як же їм не любити Ісуса і не віддавати Йому хвалу? Проходячи через селища й міста, Він був подібний до живого струмка, що ніс життя і радість.СЗ 6.5

“Земле Завулонова і земле Нефталимова,
Приморський шляху, по тім боці Йордану,
Галилеє поганська!
Народ, що сидів у темряві,
Побачив велике світло;
І тим, що сидять у країні смертної тіні, — їм засяяло світло” (Матв.4:15, 16).СЗ 7.1

Кожний випадок зцілення Спаситель використовував як нагоду для розсівання Божественних принципів у розумі й душі. Це було метою Його роботи. Він наділяв земними благословеннями, щоб спонукати людські серця прийняти Євангеліє Його благодаті.СЗ 7.2

Христос міг би посісти найвище становище серед учителів юдейської нації, але Він волів радше проповідувати Євангеліє убогим. Він переходив з місця на місце, щоб на великих і малих дорогах люди могли почути слова Істини. Пояснюючи Писання, Його голос лунав біля моря, на схилах гір, на міських вулицях, у синагозі. Часто Він навчав і на зовнішньому дворі храму, аби й язичники могли послухати Його слів.СЗ 7.3

Христове вчення було настільки не подібним до тлумачення Писання книжниками та фарисеями, що не привертало увагу народу. Рабини спиралися на традиції, людські теорії й припущення. Часто саме Писання підмінялося людським ученням і працями про нього. Натомість предметом науки Христа було Слово Боже. Людям, які зверталися до Нього із запитаннями. Він відповідав просто: “Бо написано”, “Що говорить Писання?”, “Як читаєш?” При кожній нагоді, коли з'являлася зацікавленість, пробуджена другом чи ворогом, Він викладав Слово. Ясно та владно Ісус проголошував євангельську вістку. Його слова проливали потоки світла на вчення патріархів і пророків, тому Писання сприймалося людьми як нове одкровення. Ніколи раніше Його слухачі не бачили в Божому Слові такого глибокого змісту.СЗ 8.1

Ніколи не було такого євангеліста, як Христос. Він був Величністю Неба, проте понизив Себе, прийнявши нашу природу, щоб мати змогу спілкуватися з людьми на їхньому рівні. Усім людям — багатим і бідним, вільним і рабам — Христос, Вісник Завіту, ніс вістку спасіння. Слава про Нього як Великого Цілителя розійшлася по всій Палестині. Хворі прямували до тих місць, через які Він мав проходити, щоб звернутися до Нього по допомогу. Сюди також прибувало багато людей, котрі прагнули почути Його слова, відчути дотик Його руки. Так Він ходив від міста до міста, від села до села, проповідуючи Євангеліє та зціляючи хворих, — Цар слави у скромній людській подобі. Він відвідував великі щорічні народні свята і численним масам людей, захоплених зовнішнім блиском звершуваних обрядів, говорив про небесне, відкриваючи перед їхнім зором вічність. Господь усім пропонував дорогоцінності зі скарбниці мудрості. Він говорив з ними такою простою мовою, що вони просто не могли не розуміти. Усім засмученим і нещасним допомагав так, як умів тільки Він один. З ніжністю та люб'язністю служив ураженій гріхом душі, даруючи зцілення й силу.СЗ 8.2

Найвидатніший Учитель, Він шукав підходу до людей, використовуючи найбільш знайомі їм асоціації. Він представляв Істину таким чином, щоб вона назавжди лишалася для Його слухачів пов'язаною з їхніми найдорожчими спогадами та почуттями. Він навчав їх таким чином, що вони відчували: Він повністю поділяє їхні інтереси і прагнення до щастя. Його повчання були такими безпосередніми, ілюстрації такими влучними, слова такими співчутливими та підбадьорливими, що Його слухачі були зачаровані. Простота й щирість, з якими Він звертався до нужденних, освячували кожне слово.СЗ 9.1

Яким же діяльним було життя Спасителя! День у день можна було бачити, як Він заходив до бідних осель нужди і смутку, промовляючи слова, що несли надію пригніченим та мир знедоленим. Сповнений милості, сердечної ніжності і співчуття. Він ходив, підіймаючи знесилених, потішаючи засмучених. Куди б Він не приходив, усюди приносив благословення.СЗ 9.2

Здійснюючи служіння для бідних, Ісус намагався також знайти шляхи, щоб досягнути сердець багатих. Він шукав знайомства з багатим культурним фарисеєм, юдейським вельможею, римським правителем. Він приймав їхні запрошення, відвідував їхні гостини, цікавився їхніми інтересами й заняттями, аби знайти доступ до сердець цих людей та відкрити їм нетлінні багатства.СЗ 9.3

Христос прийшов у цей світ, аби показати, що, отримуючи силу згори, людина може жити непорочним життям. Він задовольняв потреби людей із невтомним терпінням, співчуттям та готовністю допомогти. Лагідним дотиком благодаті Він проганяв з душі тривогу й сумнів, перетворюючи ворожнечу на любов, а невір'я — на впевненість.СЗ 10.1

Він міг сказати до того, кого уподобав: “Іди за Мною”, — і той прямував за Ним. Чари світських принад розвіювалися. Від Його голосу дух жадібності і честолюбства залишав серце, звільнені люди підводилися, щоб іти слідом за Спасителем.СЗ 10.2