Сила характеру
Існує потреба у витривалих людях, які не чекатимуть, коли їхня дорога стане гладкою і зникнуть усі перешкоди; у людях, які надихатимуть новим запалом ослаблі зусилля розчарованих працівників; у людях, серця котрих палають християнською любов'ю, а руки сильні для звершення роботи їхнього Вчителя.СЗ 394.2
Серед тих, хто зайнятий місіонерським служінням, є слабкі, безсилі, мляві, схильні до розчарування люди. Їм бракує наполегливості. Вони не володіють тими позитивними якостями характеру, котрі дають силу щось зробити, — духом та енергією, що запалюють ентузіазм. Особи, котрі бажають досягнути успіху, мають бути мужніми і сповненими надії. Вони повинні розвивати не тільки пасивні, а й активні чесноти. Уміючи дати лагідну відповідь, що відвертає гнів, вони водночас мають володіти мужністю героя для протистояння злу. Разом з любов'ю, яка все переносить, їм потрібна міць характеру, котра зробить їхній вплив позитивною силою.СЗ 394.3
Декому бракує твердості характеру. Їхні плани й наміри не мають чіткої визначеності та послідовності. Від них мало практичної користі у світі. Ці слабкість, нерішучість, неефективність необхідно подолати. Справжньому християнському характерові притаманна завзятість, яка не запліснявіє і не ослабне за несприятливих обставин. У нас має бути тверда моральна основа, чесність, яку неможливо подолати лестощами, підкупити чи залякати.СЗ 395.1
Бог бажає, щоб ми скористалися кожною можливістю приготуватися до Його роботи. Він очікує, щоб ми вкладали всю свою енергію в її виконання, усвідомлюючи у своїх серцях її святість і величезну відповідальність.СЗ 395.2
Чимало тих, хто здатний прекрасно виконувати роботу, досягають малих успіхів, бо заміряються на мале. Тисячі проходять по життю так, неначе в них немає ані великої цілі, задля якої варто жити, ані високого стандарту, котрого потрібно досягти. Одна з причин цього — їхня низька самооцінка. Христос заплатив за нас безмежну ціну і бажає, аби ми оцінювали себе відповідно до неї.СЗ 395.3
Не задовольняйтеся досягненням низького стандарту. Ми не такі, якими могли б бути або якими повинні бути згідно з Божою волею. Бог дав нам розумові здібності не для того, щоб вони залишалися бездіяльними або застосовувалися для досягнення світської корисливої мети, натомість щоб ми могли їх максимально розвивати, удосконалювати, освячувати, облагороджувати й використовувати в інтересах Його Царства.СЗ 395.4
Ніхто не повинен погоджуватися бути звичайним механізмом, який приводиться в рух під дією розуму іншої людини. Бог дав нам здатність думати й діяти, і лише уважно діючи, звертаючись до Нього за мудрістю, ви станете здатними нести тягар служіння. Зберігайте свою дану Богом індивідуальність. Не робіться тінню іншої людини. Очікуйте, що Бог працюватиме у вас, через вас і з допомогою вас.СЗ 395.5
Ніколи не думайте, що ви достатньо навчилися і тепер можете послабити зусилля. Розвинутий розум — критерій людини. Ваша освіта повинна продовжуватися все життя; щодня потрібно навчатися і застосовувати на практиці здобуті знання.СЗ 396.1
Пам'ятайте: обіймаючи будь-яку посаду, ви виявляєте свої мотиви та розвиваєте характер. Якою б не була ваша робота, виконуйте її акуратно, старанно, перемагайте схильність до пошуку легких завдань.СЗ 396.2
Ті самі дух і принципи, котрі людина вносить у щоденну працю, увійдуть у все її життя. Ті, хто бажає мати сталий обсяг роботи і сталий оклад, хто бажає довести, що є цілком придатним до роботи, не беручи на себе обов'язок пристосуватися або навчатися, не належать до тих, кого Бог закликає виконувати Його справу. Особи, котрі розмірковують, як їм витратити якомога менше власних фізичних, розумових і моральних сил, не є працівниками, на яких Господь може злити щедрі благословення. Їхній приклад заразливий. Особиста вигода — домінуючий мотив. Люди, за якими необхідно пильнувати і котрі працюють тільки тоді, коли їм точно визначають кожний обов'язок, не належать до тих, які будуть проголошені добрими і вірними. Існує потреба в працівниках, які виявлять енергію, цілісність характеру, старанність і готові роботи все необхідне.СЗ 396.3
Чимало людей стають неефективними, бо уникають відповідальності через страх зазнати невдачі. Таким чином вони не отримують тієї освіти, котра походить із досвіду і котрої не зможуть дати ані читання, ані вивчення наук, ані жодні інші переваги.СЗ 396.4
Людина може формувати обставини, але не слід дозволяти обставинам формувати людину. Ми повинні використовувати обставини як знаряддя для праці. Ми маємо панувати над ними, однак не можна допускати, щоб вони панували над нами.СЗ 396.5
Сильні люди — це ті, котрі зустрічалися з опором, перешкодами, якими вони суперечностями. Мобілізувавши свої сили до дії, вони виявлять, що перешкоди, з якими вони стикаються, — благословення для них. Вони здобувають упевненість у своїх силах. Боротьба і труднощі вимагають довіри до Бога та стійкості, котра породжує силу.СЗ 397.1
Христос не шкодував сил для служіння. Він не вимірював Своєї праці годинами. Свій час, Своє серце, Свої душу і силу Він віддавав праці для добра людства. Упродовж утомливих днів Він важко працював, а довгими ночами схилявся в молитві, прохаючи благодаті й витривалості для виконання більшої роботи. З великим риданням і слізьми Він заносив Свої благання до Неба, аби зміцнилася Його людська природа і Він, укріпившись. міг зустріти підступного ворога в усіх його оманливих діях та отримати підтримку для виконання Своєї місії піднесення людства. До Своїх працівників Він говорить: “Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам” (Івана 13:15).СЗ 397.2
“Любов Христа, — сказав Павло, — охоплює нас” (2Кор.5:14). Це було дійовим принципом його поведінки, силою для мотивації його вчинків. Якщо деколи його запал на шляху обов'язку на мить охолоджувався, лише один погляд на хрест примушував його заново “підперезати стегна свого розуму” й наполегливо прямувати вперед шляхом самозречення. У праці для своїх братів він покладався на безмежну любов, явлену в жертві Христа, з її підкоряючою, спонукувальною силою.СЗ 397.3
Як щиро, як зворушливо звучить його заклик: “Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас став убогим, аби ви збагатилися Його убогістю” (2Кор.8:9). Ви знаєте, яку висоту Він залишив, до якої глибини приниження опустився. Його ноги ступили на шлях жертовності і не звернули з неї, доки Він не віддав Свого життя. Господь не знав відпочинку на шляху від небесного престолу до хреста. Його любов до людини робила Його здатним охоче приймати будь-яке приниження гідності та зносити будь-яку образу.СЗ 397.4
Павло напучує нас: “Нехай кожний дбає не про себе, а про інших”. Він велить нам: “Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної” (Филп.2:4-8).СЗ 398.1
Павло палко прагнув, щоб люди побачили й усвідомили приниження Христа. Він був переконаний: якби людей можна було спонукати до роздумів про надзвичайну жертву, принесену Величністю Неба, егоїзм був би вигнаний з їхніх сердець. Апостол затримується на кожній деталі, щоб ми могли хоч якоюсь мірою збагнути чудове милосердя Спасителя до грішників. Він спрямовує думки спочатку до того становища, яке посідав Христос на Небі в лоні Свого Отця; далі розкриває, як Він залишив Свою славу, добровільно прийнявши скромні умови людського життя; як узяв на Себе обов'язки раба, став слухняним аж до найганебнішої, найогиднішої, найнестерпнішої смерті — смерті на хресті. Чи можемо ми роздумувати над цим чудовим виявом Божої любові без вдячності, любові та глибокого усвідомлення того, що ми не належимо собі? Такому Господові не можна служити з неохотою, з егоїстичних мотивів.СЗ 398.2
“Знаючи, — говорить Петро, — що ви були викуплені... не тлінним сріблом або золотом” (1 Петра 1:18). О, якби цього було достатньо для придбання спасіння людини, як легко це зробив би Той, Хто сказав: “Моє срібло й Моє золото” (Огія 2:8). Проте грішник міг бути викуплений тільки дорогоцінною кров'ю Сина Божого. Ті, хто не цінують цієї дивовижної Жертви, утримуючись від Христового служіння, загинуть у своєму егоїзмі.СЗ 398.3