17 січня. Вірний засіб від гріха

“Прийдіть, і будемо правуватися, — говорить Господь: коли ваші гріхи будуть, як кармазин, — стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, — то стануть мов вовна вони!” (Ісаї 1:18).ВНО 19.1

Велика радість для нас міститься в тому, що Бог прощає гріхи. Якщо ми віримо Йому на слово і залишаємо свої гріхи, Він з готовністю й охоче очистить нас від будь-якого гріха. Він дає нам чисте серце, наділяє постійною присутністю Свого Духа, бо Ісус живий і заступається за нас. Однак ... про духовне слід судити духовно. Тільки жива, активна, тверда віра може сприйняти волю й обітниці Бога та отримати користь від істин Його Слова. Ми повинні покладатися на праведність Христа, а не на власну, не тому, що праведні, а тому, що залежні, зіпсуті, заблудні й немічні.ВНО 19.2

Коли ви приймете слова Христа, неначе вони звернені до вас особисто, коли кожен застосує істину до самого себе, немов він єдиний грішник на Землі, за котрого помер Христос, тоді навчитеся вірою претендувати на заслуги крові розп'ятого і воскреслого Спасителя...ВНО 19.3

Багатьом здається, що вади власного характеру ніколи не дозволять їм відповідати встановленому Христом критерію, однак усе, що слід зробити таким людям, — на кожному кроці упокорюватися під міцну Божу руку. Христос оцінює людину не за кількістю здійснених нею вчинків, а за духом, з яким вона їх здійснює.ВНО 19.4

Коли Ісус бачить людей, які беруть тягарі і намагаються нести їх у покорі серця, не довіряючи собі, але покладаючись на Нього, Він привносить у їхню працю Свою досконалість та повноту, і ця праця стає угодною Отцеві. Ми прийняті в Улюбленому. Вади грішника покриваються досконалістю й повнотою Господа — нашої Праведності. Хто зі щирим бажанням і розбитим серцем докладає скромних зусиль, аби жити у згоді з Божими вимогами, на того Небесний Отець дивиться зі співчуттям та ніжною любов'ю. Такого Він вважає слухняною дитиною, і йому зараховується праведність Христа^{25Там само, 23 серпня 1892 р.}.ВНО 19.5