Уявіть собі знеможеного мандрівника, котрий через силу бреде по розжареному піску пустині. Йому немає де сховатися від променів пустельного сонця: Його запас води вичерпався, він не має чим вгамувати нестерпну спрагу. Його язик розпухнув; він хитається немов п'яний. У його свідомості проминають видіння про дім, друзів, і він майже переконаний, що ось-ось загине. Раптом мандрівник бачить, як удалині, серед похмурих пісків, підноситься зелена квітуча пальма. Надія примушує прискорено битися його серце, він поспішає, знаючи, що волога, яка дає силу й свіжість пальмі, охолодить і його розпалену кров, відновить його життя.ВНО 243.2

У цьому світі християнин подібний до пальми в пустелі, яка служить орієнтиром і втіхою знеможеному мандрівникові. Він повинен провадити втомлені стурбовані душі, що стоять на краю загибелі, пустелею гріха до живої води. Він має вказувати своїм ближнім на Того, Хто запрошує всіх без винятку людей: “Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п'є”.ВНО 243.3

Небо може палати немов розжарена мідь, пекучий пісок може жалити коріння пальми й обсипати її стовбур, проте дерево продовжує жити — свіже та сильне. Відгорніть пісок, і ви відкриєте таємницю життя пальми — її коріння проникло в глибину до схованої в землі води.ВНО 243.4

Так само і християнин. Його життя сховане з Христом у Бозі. Для нього Ісус — джерело води, яке тече у вічне життя. Його віра, подібно до коренів пальми, проникає в невидиме, черпаючи із Джерела життя. Серед світського розтління він залишається вірним та відданим Богові. Його оточує запашний вплив праведності Христа...ВНО 243.5

Обличчя людей, які живуть і працюють з Богом, відображають небесний мир. Вони оточені небесною атмосферою. Для цих людей Боже Царство вже настало. Вони мають Христову радість — радість бути благословенням для людей. Вони удостоєні честі бути прийнятими в число служителів Бога; їм доручено виконувати Його служіння в Його ім'я^{33Там само}.ВНО 243.6

20 серпня. Хвилі благословення

22 серпня. Бог ушановує покірних