14 вересня. Ісус — наш Заступник

“Дітоньки мої, пишу вам це, щоб ви не грішили. А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника” (1 Івана 2:1).ВНО 268.1

Будучи спокушуваними до гріха, ми маємо пам'ятати, що Ісус заступається за нас у Небесній Святині. Коли ми залишаємо свої гріхи та з вірою приходимо до Нього, Він виголошує наші імена перед Божим обличчям, говорячи: “Я вирізьбив їх на Моїх долонях, Я знаю їх на ім'я”. Ангели отримують наказ захищати їх. У час жорстокого випробування Він скаже: “Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!” (Ісаї 26:20). Що це за покої, у яких вони мають сховатися? Це заступництво Христа і святих ангелів. Нині Божий народ розсіяний. Діти Божі розкидані по всьому світу, і вони будуть випробувані поодинці, а не спільно. Кожен повинен витримати випробування самостійно.ВНО 268.2

Ніколи раніше Божий народ не відчував більшої потреби у виконанні Його обітниць. Нехай рука віри простягнеться крізь морок і вхопиться за руку всемогутнього Бога. Говорячи про необхідність залишити гріх, пам'ятайте, що Христос прийшов у наш світ спасти грішників і, “будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них” (Євр. 7:25). Нам дана благословенна можливість повірити, що Його кров здатна очистити нас від будь-якої плями гріха. Ми не повинні стримувати силу Святого Ізраїлевого. Він хоче, щоб ми прийшли до Нього такими, якими є — грішними й нечистими. Його кров має велику силу... Якщо ви піддалися спокусі, не сумуйте. Крізь віки до нас дійшла обітниця: “А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника”. Мені здається, що за лише одну цю обітницю ми повинні безперестанку підносити Богові гімн подяки...ВНО 268.3

Збираймо ж дорогоцінні перлини обітниці, а коли сатана звинувачує нас у нашій великій гріховності і спокушає засумніватися у спасенній Божій силі, будемо повторювати слова Христа: “Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть” (Івана 6:37)^{17Рев'ю енд Геральд, 19 листопада 1908 р.}.ВНО 268.4