Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents

В небесних оселях

 - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    23 вересня. Утіха в скорботі

    “Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих” (2Кор. 1:4).ВНО 277.1

    Ті, хто зазнав найбільшої скорботи, часто несуть і найбільшу втіху своїм ближнім, осяюючи оточуючих світлом. Біди й нещастя пом'якшили таких людей, зробили поміркованими. Коли їх долали біди, вони не втратили впевненості в Бозі, натомість міцніше трималися за Його любов. Вони — живе підтвердження ніжної турботи Бога, Котрий створив як темряву, так і світло та карає нас для нашого ж добра. Христос — Світло для світу, у Ньому немає жодної темряви. Дорогоцінне світло! Будемо ж ходити в цьому світлі! Залишіть смуток і нарікання. Радійте завжди в Господі27Звернення біля озера Гоугак, с. [26], брошура, 1878 р..ВНО 277.2

    Ми виявляємо себелюбство, коли витрачаємо дорогоцінний час на плач за нездійсненими надіями, удаючись до даремної скорботи, яка засмучує сім'ю. Ми повинні бути бадьорими, хоча б тільки задля добра тих, щастя яких більшою або меншою мірою залежить від нас... Наш обов'язок — ніколи не падати духом та прищепити собі звичку дивитися на все з позитивної точки зору. Ми повинні терпляче очікувати, доки промине хмара, що затіняє нас, і знову з'явиться ясне голубе небо й засяє благодатне сонячне світло... Давайте, наскільки можливо, забудемо себе, підтримаємо в собі бадьорий дух, спробуємо осяяти світлом життя ближніх, і тоді в нас буде менше бажання скаржитися на власну долю.ВНО 277.3

    Нещасні можуть зміцнитися, засмучені — здобути надію, адже в Ісусі вони мають співчутливого Друга. Ми можемо вилити перед Ним усі наші скорботи й печалі, і Він зі співчуттям вислухає нас. Коли ми збираємося разом, не говорімо про темряву й невір'я, не розповідаймо про наші похмурі життєві переживання. Звіщаймо про Божу любов, яка була явлена нам у природі, небозводі, у всіх мудрих ділах Провидіння. Згадуймо промені світла, що осявали наш шлях, зберігаймо пам'ять про них у вдячних серцях. Будемо розмірковувати про незрівнянну любов Спасителя, бо Він для нас — постійне джерело радості. У Ньому немає темряви. Він — Світло життя, кращий за десятки тисяч інших, увесь Він — приємність28Там само, с. [25—27].ВНО 277.4

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents