14 листопада. “Одному з моїх найменших братів”

“Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені” (Матв. 25:40).ВНО 331.1

Христос виявляє живу зацікавленість потребами Своїх ^ дітей. Він розглядає будь-який вияв неповаги або зневаги до Своїх братів, як неповагу до Самого Себе, а добро, зроблене задля найскромнішого з них, як зроблене ради Нього Самого. Він говорить: “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли... Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені” (тексти 35—40).ВНО 331.2

Люди, котрих Провидіння благословило достатком, але котрі замикають на засув двері власного серця, аби стримувати всі шляхетні пориви, які можуть виявитися у вчинках милосердя й доброти, почують з уст Господа урочисті слова: “Коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені” (Матв. 25:45). Любов Христа не може існувати в нашому серці, якщо в ньому немає любові до ближніх...ВНО 331.3

Бездіяльність згубно впливає на фізичне й духовне здоров'я. Нероба у винограднику, котрий живе тільки для себе, не задоволений ані собою, ані іншими. На його обличчі відображається смуток і холод незадоволення. Однак хто забуває про себе, хто, подібно до Господа, ототожнює себе зі страждальцями, той буде м'який, облагороджений виявом співчуття до ближніх. Така людина відрізнятиметься чемністю, терпінням, ніжністю; такі чесноти зроблять її присутність постійною радістю і благословенням. Її обличчя сяятиме світлом справжнього людинолюбства.ВНО 331.4

Гідні співчуття ті люди, які наполегливо працюють для забезпечення тільки власного щастя. До тих же, хто забув про себе, піклуючись про інших, повертаються світло і благословення, якими вони поділилися з іншими... Усе, що ми маємо, насправді нам не належить, бо лише довірене нашому піклуванню. Проте коли Бог нагороджує нас Своїм благоволінням, виходить так, наче це наша заслуга: “Гаразд, рабе добрий і вірний”. Не велич здійснюваної нами праці, а любов та відданість, з якими ми її виконуємо, викликає схвалення Спасителя^{24Звернення біля озера Гоугак, брошура, 1878 р., с. [12—14]}.ВНО 331.5