7 лютого. Знищуючи владу смерті

“З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?” (Осії 13:14).ВНО 41.1

Як, напевно, дивувалися всі Небеса з прийому, влаштованому їхньому Улюбленому Володареві в цьому світі! ... Він створив світ, а світ не пізнав його. Друзі відмовилися від Нього, залишили і зрадили Його. Йому докучали спокуси. Його Божественну душу роздирала людська агонія. Він був понівечений жорстоким бичуванням. Цвяхи пробили Йому руки, на Його святе чоло був покладений терновий вінець... Сатанинські виверти зробили життя Христа однією темною смугою скорботи й страждань; і, врешті-решт, сатана замислив убивство Христа...ВНО 41.2

Зазнавши смерті, Христос позбавив сили того, хто мав державу смерті. Він здійснив План, завершив справу, яку зобов'язався виконати від часу падіння Адама. Померши за вину злочинного світу, Він відновив грішну людину — за умови її послуху Божим Заповідям — у тому стані, який вона втратила внаслідок непослуху. Зруйнувавши кайдани гробниці та переможно вставши з мертвих, Він відповів на запитання: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” (Йова 14:14). Христос зробив можливим, щоб кожна дитина Адама була здатна послухом перемогти гріх та воскреснути з могили для отримання нетлінної спадщини, купленої кров'ю Христа.ВНО 41.3

Наше спасіння було здійснене ціною безмежних страждань Божого Сина. Його Божественна душа зазнала страждань, мук і болю, які стягнуло на людство гріхопадіння Адама. Христос справді був ужалений у п'яту, коли страждало Його людське єство, а скорбота, важча за всяку скорботу, будь-коли пережиту створеними Ним людьми, пригнічувала Його душу, коли Він сплачував величезний борг людини перед Богом^{9Рукопис 75, 1886 р.}.ВНО 41.4

На запитання: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” була дана відповідь... Бог у людському єстві явив життя й нетління через благовістя. Перетерпівши смерть, Христос забезпечив вічне життя усім, хто вірить у Нього^{10Свідчення для Церкви, т. 6, c. [230, 231]}.ВНО 41.5