12 березня. Наш доступ до Отця

“Знову й знову запевняю вас: чого тільки попросите від Отця в Моє Ім'я, — дасть вам” (Івана 16:23).ВНО 76.1

Ми маємо молитися в ім'я Христа, нашого Заступника. Наші прохання мають цінність, тільки якщо підносяться в Його Ім'я. Він перекинув міст через утворену гріхом прірву. Своєю викупною жертвою Він прив'язав до Себе і Свого Отця віруючих у Нього. Немає іншого імені під небом, даного людям, яким належить спастися...ВНО 76.2

Ми не повинні віддаватися думкам про наші гріхи й омани настільки, щоби перестати молитися. Деякі усвідомлюють власні великі немічність та гріховність і падають духом. Сатана кидає свою похмуру тінь між ними і Господом Ісусом — їхньою викупною Жертвою. Вони говорять: “Яка користь мені від молитви? Мої молитви настільки змішані зі злими помислами, що Господь не почує їх”.ВНО 76.3

Ці думки навіює сатана. Будучи на Землі, Христос зустрівся з такою спокусою і протистав їй, тому знає, як підтримати тих, хто так само спокушається. Заради нас Він “з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви” (Євр. 5:7).ВНО 76.4

Багато хто, не розуміючи, що їхні сумніви походять від сатани, зробилися легкодухими і зазнали поразки в боротьбі. Не переставайте молитися через те, що ваші помисли злі. Якби ми могли правильно молитися власними мудрістю й силою, то могли б і правильно жити, і тоді не потребували б викупної жертви. Однак у світі немає жодної досконалої людини. Виховуйте і привчайте розум у простоті розповідати Господові про свої потреби. Коли ви піднесете свої прохання до Бога та попросите про прощення гріха, вашу душу осінить більш чиста, свята атмосфера^{19Ознаки часу, 18 листопада 1903 р.}.ВНО 76.5

Господь бажає, щоб ми удосконалювалися в молитві, приносячи свої духовні жертви з більшою вірою й силою... Він віддав власного Сина заради нашого викуплення. Якщо живою вірою ми приймемо Його як свого Спасителя, то будемо в благоволінні у Бога, бо Христос стоїть перед Отцем, прохаючи: “Поклади їхні гріхи на Мене. Я понесу їхню вину. Вони належать Мені. Я закарбував їх на Своїх долонях”. Заступаючись за нас, Він показує Отцю рани від розп'яття, які носитиме всю вічність^{20Рукопис 91, 1901 р.}.ВНО 76.6