24 квітня. Віра в час лиха

“Нехай наповниться моя душа, немовби жиром і ситістю, і радісними окликами висловлюватимуть хвалу мої уста. Коли я згадував про Тебе на своєму ліжку, то в нічні години роздумував про Тебе” (Псал.63:6, 7).ВНО 120.1

Тривалий час я провела без сну, страждаючи від болю^{*Написано в тривалий час хвороби і страждання, коли Еллен Уайт перебувала в Австралії.}, але на пам'ять мені прийшли дорогоцінні Божі обітниці з їхньою освіжаючою й оновлюючою силою. Дорогий Спаситель дуже близький до мене, і я люблю розмірковувати про любов Ісуса. Його ніжне співчуття й настанови, дані учням, стають ясними і значущими, неначе небесна манна, що живить душу... Коли Господь уважає за потрібне сказати: “Лежи терпляче на своєму ліжку й розмірковуй” і коли Святий Дух нагадує мені безліч невимовно дорогоцінних істин, я не бачу причин для скарг... Я згадую слова, які багаторазово потішали мене в тяжкий час:ВНО 120.2

“Вступаючи в черговий рік свого життя, я і на крок не бачу поперед себе. Але моє минуле зберігає Господь, майбутнє ж Він прояснить за Своєю милістю, і те, що здається темним на відстані, може стати ясним поблизу. О, спокійне, блаженне невідання! Щасливий той, хто не знає, він спокійний у могутніх руках, які не випустять його, і його засмучений дух спочине на лоні, що так його полюбило. І тому я роблю крок, не відаючи, що попереду. Краще я піду з Богом у пітьмі, ніж один — у світлі. Краще я піду з Ним вірою, аніж сам — видінням. Моє серце сторониться випробування, яке готує мені майбутнє, однак я ніколи не журитимуся тим, що обрав для мене дорогий Господь. Тому стримую сльози і тихо шепочу: ‘Він знає’”^{45Рукопис 40, 1892 р.}.ВНО 120.3