23 листопада. Далекосяжні наслідки одного вчинку

“І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепти... І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: ‘Поправді кажу вам, що... всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого, все, що мала, — свій прожиток увесь’” (Марк.12:42-44).ВХ 373.1

Згідно з Божим задумом у природі діє закон причини і наслідку. Урожай — це результат посіву. Помилка тут виключена. Люди можуть обманювати оточуючих, а потім вислуховувати похвалу й одержувати нагороду за подвиги, яких вони не здійснювали. Але природу неможливо ошукати. Лінивому землеробу вирок виносить урожай.ВХ 373.2

Те саме відбувається й у духовній сфері. Часом нам видається, що зло перемагає, але насправді це не так. Дитина, яка прогуляла заняття в школі, лінивий студент, недбалий працівник, безвідповідальна людина будь-якого роду занять та фаху — усі вони можуть потішати себе: доки зло приховане, вони виграють. Однак вони обманюють самих себе. Підсумком життя є характер, і він визначає долю кожного як у цьому житті, так і в майбутньому.ВХ 373.3

Жнива — це результат посіву. Кожне насіння приносить свої плоди. Різноманітні риси нашого характеру також приносять свої плоди. Егоїзм, самолюбство, честолюбство, слабка воля призводять до нещастя й загибелі...ВХ 373.4

Любов, співчуття, доброта тішать того, хто їх плекає, і принесуть благословенні плоди — вічний урожай. Урожай намножує насіння. Єдине зернятко пшениці, намножене неодноразовим посівом, може укрити всю землю золотими снопами. Таким самим може бути вплив життя окремої людини або навіть одного вчинку.ВХ 373.5

Які пориви любові у всі віки викликала пам'ять про розбиту для помазання Христа алебастрову пляшечку! Який же дорогоцінний дар принесла Спасителю бідна невідома вдовиця — “дві лепти, тобто гріш” (Марк.12:42)...ВХ 373.6

“Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме” (2Кор.9:6). Розкидаючи, сіяч намножує насіння. Саме віддаючи, ми збагачуємо свої благословення. Божа обітниця підтримує наш достаток, аби ми могли продовжувати віддавати. Більше того, коли ми ділимося з нужденними благословеннями цього життя, тоді вони з подякою приймають духовні істини, а результатом такого посіву буде вічне життя (Виховання, c. [108-110]).ВХ 373.7